Але в душі своїй Дрюк кипів від люті. Дурні тварюки! Носять плащі, пошиті з власних шкур, скинутих під час линяння. Яка гидота. Швидше б настав той момент, коли можна буде знов увімкнути ДНК-гармати й закрити гоблінякам їхні бридкі пащеки бодай на кілька годин… Як добре було б відітхнути від них!
Дрюк відчув на собі погляд Опал. Здогадалася, певне, про що він думає… Аж зубки свої жадібні показала… Що за звабливо-порочне створіння! Втім, саме через це доведеться й позбутися її. Опал Кобой нізащо не задовольниться другим місцем.
Непомітно для гоблінів він підморгнув їй.
— Скоро, — вимовив самими губами. — Дуже скоро.
Розділ 13
У ЛІГВІ ВОРОГА
Під «Лабораторіями Кобой»Звичайний поліційний шатл має форму краплини: на кормі потужні прискорювачі, а гострий ніс здатен пробивати сталь. Гай-гай, наші герої перебували ж не в легіонському «човнику», а на шикарному кораблі посла Атлантиди. Зрозуміло, що тут перевага віддавалася комфорту, а не швидкості. Ніс цього шатла скидався на гном’ячий огузок: широкий, вибагливо прикрашений, а на його решітці можна було цілого буйвола засмажити.
— Ану ж, чи правильно я вас зрозуміла, — сказала Холлі. — Ця тріщина відкриється буквально на пару хвилин, і за цей час я повинна по ній пролетіти? Оце й весь ваш хитромудрий план?
— Нічого кращого ми не придумали, — понуро буркнув Корч.
— Що ж, якщо нас і розчавить, то принаймні хоч у зручних м’якеньких кріслах. У цієї розкішної штуки маневреність, мов у триногого носорога.
— Хіба ж я міг усе передбачити? — буркотливо виправдовувався Корч. — Це ж мав бути звичайнісінький політ. Зате на цьому шатлі чудова стереосистема.
Зненацька Лаккей підніс руку.
— Тихо! Чуєте? Що це за шум?
Усі прислухались. Шум долинав десь ізнизу — мов який велет прочищав горлянку.
Холлі викликала на екран дані відеокамер, установлених на кілі «човника».
— Викид, — оголосила ельфиня. — Дуже потужний. Підпалить нам пір’ячко на хвості будь-якої миті.
Скеля перед ними стогнала й тріщала, постійно то розширяючись, то стискаючись. Тріщини відкривалися, мов гігантські пащі, всіяні чорними зубами.
— Ось вона! — крикнув Мульч. — Залітай хутчіш! Бо ця тріщина закриється швидше, ніж у черв’яка-смердюха…
— Не влізем! — огризнулася Холлі. — Це тобі шатл, а не гладкий гном на крадених крилах!
А Мульч і не образився — такий був переляканий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місія в Арктику» автора Колфер Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику“ на сторінці 115. Приємного читання.