Розділ «Володаря не дозволено з’їсти»

Це вже свіже м'ясо! З нього я приготую консервів принаймні на три роки.

Я відразу взявся до роботи.

Але Бебі раптом виявила опір. Це вірне створіння впізнало серед трьох трупів свого друга, лягло біля нього і почало облизувати його голову, сумно скавулячи. Коли ж я наближався до Марципана, Бебі люто вишкіряла зуби.

Сердечний біль Бебі гідний шани! Вона мала рацію: володаря не дозволено їсти. Так, мила Бебі, герой, що не один раз рятував моє життя, гідний щирої шани. Я відтягнув убік трупи двох інших ведмедів, обдер з них шкури, розібрав туші. (Мій батько недарма був досвідченим м'ясником!)

Віднині я зажив тут чудово. Я подбав про те, щоб не образити вдову померлого володаря, і не частував її свіжою ведмежатиною — адже це було б канібалізмом! — а давав їй ласі кусні м'яса первісних ссавців. А це сумирне створіння, як тільки діставало від мене добрячий шмат ласощів, завжди несло його померлому другові, клало біля голови Марципана, і сиділо, чекаючи, чи не встане він. А сама не могла їсти.

Я побоювався, що ведмедиця загине з голоду. Так, мене лякало це. В страшній самотині ця жива істота припала мені до душі. Коли вона й не відповідала мені, то бодай хоч слухала, що я говорю. Я так зажурився, що Бебі може загинути, немов вона була моїм найближчим родичем.

Нарешті я догадався приспати її хлороформом. Поки Бебі спала, я затягнув труп Марципана між дві льодові брили і привалив його третьою. Марципан опинився, немов у домовині. Коли Бебі опритомніла і не знайшла свого друга, то почала страшенно вити. Тоді я показав їй мавзолей короля Марципана. Бебі спробувала підняти лапами льодову брилу, та, побачивши, що це неможливо, заходилася плакати й скавуліти, а потім лягла на льодове віко й сумно дивилася на похованого.

Я згасив лампу, залишивши полум'я в грубці. Бебі не могла вже бачити Марципана, і я почав її пригощати. Відтоді Бебі не носила більше Марципанові харчів, тільки раз по раз відвідувала його могилу та лизала льодову труну. А до мене вона прив'язалася, немов те цуценятко. Коли я йшов спати, Бебі також ішла за мною, лягала поруч і зігрівала мене теплом свого тіла у цьому царстві вічного льоду.