Розділ «Весільна подорож у підземелля»

Проте швидко довелося мені гірко розчаруватися.

Моя дорога була загороджена не льодом, а водою. Коли я добрався до того місця, де раніше між скелями дзюрчав струмочок, то побачив, що з нього утворився цілий гірський потік, який ринув уздовж скелястого коридора. Сів я на хребет ведмедиці й з великими труднощами дістався по воді до провалля, крізь яке збирався проникнути до льодової печери. Але виявилося, що це провалля теж залите водою, і з льодової печери також мчить шалений потік.

Звідки ця повідь? Я ніяк не міг збагнути. Адже тепло з малахітової печери не могло розтопити стільки льоду. Певно, крига тане від чогось нагорі. Але від чого?

Та хіба не все одно? Адже я однаково не можу дістатися туди. Мушу, на сором, повернутися назад.

Тепер я справді в полоні. Прорвався через вогонь, скелі, вибухові гази, а проти води не поможе мені ні наука, ні сила. Мушу чекати тут, поки розтане і стече вся велетенська маса льодової печери.

Повернувшись у печеру, я почав підраховувати, скільки гектолітрів води виллється з льодової маси, ширина якої чотириста метрів, довжина — п'ятсот метрів, товщина — сто п'ятдесят метрів? Скільки кілограмів важить така кількість води? Скільки гектолітрів води протече при такій вазі через щілину в метр висотою і сімдесят п'ять сантиметрів завширшки? Скільки годин потрібно, щоб стекла вся вода? На скільки часу вистачить моїх запасів харчів? Виявилося, що харчів невистачить.

Нагама здивовано дивилася на мене, схилившися мені на плече, та все допитувалася, що то за лінійки й стовпці я малюю.

Я пояснив їй, що далі йти ми не можемо. Ми тут ув'язнені. Вона поцілувала мене й усміхнулася.

Потім, зрозумівши, що тут ми витратимо багато часу, Нагама почала шукати собі якесь заняття. Прив'язавши блискучі мотки азбесту до кужеля, вона напряла ниток, сплела з них одяг для прабатька і загорнула його від ніг до голови.

Старий дуже зрадів, коли Нагама одягла на нього кунтуш. Він став схожий на шляхетного патріарха. В доброму настрої поцілував прабатько Нагаму в чоло.

Коли старий розчулився, Нагама почала лащитися до нього, поки не виманила велику таємницю. Коли ж дізналася про все, то, переможно блиснувши очима, шепнула мені на вухо:

— Є інший перехід!

— Так Ламек сказав? Невже? Де? — допитувався я.

Нагама, хитруючи, відповіла, поклавши руки на мою голову:

— Ти все можеш! Знайди!

— А він не скаже?

— Заборонено.

— Хто забороняє?

Нагама поклала на вуста вказівний палець, потім високо підняла його.