Розділ «Двадцятитисячорічна наречена»

Якщо залишуся в живих, то повернуся й переможу заради тебе всесильну смерть.

Тут, на місці, я заручився з двадцятитисячорічною дівчиною, назвав її своєю нареченою і поклявся їй, що нікого, крім неї, не кохатиму ні на землі, ні під землею.

Не знаю, чи то було насправді, чи тільки мені здавалося, але я бачив, що дівчина до мене посміхається.

Бідна добра Бебі, коли побачила, як я тужу за сплячою красунею, пожаліла мене, підійшла до кришталевої домовини й почала її лизати. Думала, що то лід і його можна розтопити.

Коли повернусь, одружуся з своєю нареченою. Але тимчасом, як і годиться чесному молодому чоловікові, потурбуюся, щоб було чим утримувати її, коли вона оживе. Бо як на землі, так і під землею це є найголовнішим обов'язком людини, яка хоче одружитися.

Отже, несімо далі свого клунка, Бебі!

— До побачення, чарівна прадавня панночко!

Не повірю, що це не королівна. Повернуся ще раз, щоб глянути на неї! А які в неї мають бути очі!