Розділ «Лусі Мод Монтгомері ЕМІЛІ ВИРОСТАЄ»

— Ні, цього не досить, тітко Елізабет, — спокійно заперечила Емілі. — Я вже доросла, і нехтувати моїм поглядом на справу ти не можеш. Мусиш вислухати й другу сторону.

Емілі дивилася справжнім Мурреївським поглядом. На Елізабет, як ми знаємо, він справляв сильну дію. Вона завагалася.

— Ти мала змогу все пояснити ще минулої ночі, — просичала тітка Рут. — Але ти відмовилась!

— Я була приголомшена і знала, що ти мені не повіриш.

— Я повірила б тобі, якби ти сказала правду. Тільки тоді, вочевидь, не спали тобі на думку різні викрути, якими зараз ти прагнеш почастувати тіток і кузена Джиммі. Ти мала час обміркувати їх.

— А ти зловила коли-будь Емілі на брехні? — спитав кузен Джиммі.

Пані Даттон розтулила губи, щоб вимовити: «Так», — але стулила їх знову. А що, як Джиммі зажадає від неї навести конкретний приклад? Була певна, що Емілі раз по раз лукавить, одначе доказів її лукавства не мала.

— Ти зловила її на брехні? — напосідав Джиммі.

— Я не по те сюди приїхала, щоб вислуховувати твої нотації, — тітка Рут різко повернулася до Джиммі спиною. — Елізабет, я завжди казала тобі, що ця дівчина є хитрою і підступною, — чи не так?

— Так, — визнала бідолашна Елізабет, вдячна за те, що принаймні на це єдине запитання може відповісти ствердно без відчуття досади. — Ти повторювала це безупину.

— І що, я не мала рації?

— Боюсь, що мала.

То була гірка хвилина для Елізабет Муррей.

— А отже, вирішуй ти, що маєм робити, — з тріумфом виголосила Рут.

— Ні, вирішувати зарано, — втрутився Джиммі. — Ти не дозволила Емілі пояснити нам, що, власне, трапилося. Такий суд справедливим бути не може. Ви повинні дати їй десять хвилин — нехай все розкаже, — і не переривайте її жодними заувагами.

— То буде єдино шляхетне розв’язання цієї справи, — ствердила раптом Елізабет, в яку вселилася шалена надія, що Емілі спроможеться очиститись від усіх звинувачень.

— Ну добре, — неохоче погодилася пані Даттон і всілася на крісло під портретом Арчібальда Муррея.

— Розповідай, Емілі, як воно було насправді, — заохотив кузен Джиммі.

— Я слово даю! — скрикнула тітка Рут. — Ти що, гадаєш, я не розказала тільки-но, як усе відбувалося, гадаєш, я зводжу на неї наклеп?!

Кузен Джиммі зняв руку вгору.