Розділ «Острови в океані»

— Ви в чудовій формі. П'єте добре, без упину, і поки що це на вас не впливає.

— К бісовій матері рекорд.

— Гаразд. Como usted quiere[125]. А рахунок я все-таки вестиму, може, передумаєте.

— Рахунок у нього точний, — сказала Цнотлива Діл. — Він же має копії чеків.

— А ти як думала, жінко? Ти хочеш справжнього рекорду чи липового?

— Ні того, ні того. Я хочу highbalito з agua mineral.

— Corno siempre[126], — сказав Серафін.

— Я й коньяк п'ю.

— Очі б мої не бачили, як ти п'єш коньяк.

— Томе, а ти знаєш, я тут одного разу впала, сідаючи у трамвай, і мене мало не вбило.

— Бідолашна Ліл, — мовив Серафін. — У тебе в житті стільки небезпечних пригод.

— Та вже ж не те, що в тебе, — стояти цілісінький день за стойкою в дерев'яних черевиках і прислужувати п'яницям.

— Це моя робота, — сказав Серафін. — Я маю за честь прислужувати таким видатним п'яницям, як ти.

До них підійшов Генрі Вуд. Він став поруч Томаса Хадсона, височенний, спітнілий і дуже збуджений, бо встиг уже змінити свої наміри. Ніщо його так не тішить, подумав Томас Хадсон, як несподівана зміна намірів.

— Ми їдемо до Альфреда, в його «гріховний дім», — сказав Генрі. — Хочеш з нами, Томе?

— Віллі чекає на тебе у «Баскському барі».

— Навряд чи ми зможемо взяти з собою Віллі.

— То хоч скажи йому про це.

— Я подзвоню йому. А ти з нами не хочеш? Буде дуже весело.

— Тобі треба попоїсти.