Розділ «Острови в океані»

— Я знаю найкращого окуліста в Лондоні. Але найкращий з найкращих — у Нью-Йорку. І я охоче порекомендую йому вас.

— Давайте розіграємо ще по одній.

— Гаразд. Вам кидати.

Томас Хадсон узяв стакан і відчув солідну, надійну вагу великих костей «Флорідіти». Він лише злегка поворушив їх, щоб не сполохати їхньої доброти й щедрості, і викинув трьох королів та даму.

— Три королі за раз. Це clásico[106].

— Ви таки негідник, — сказав Ігнасіо Натера Ревельйо і викинув туза, двох дам і двох валетів.

— Ще один подвійний заморожений дайкірі без крихти цукру і що зволить дон Ігнасіо, — мовив Томас Хадсон до Педріко.

Педріко видав свою усмішку і замовлений коктейль. Він поставив перед Томасом Хадсоном міксер, де на дні залишилась принаймні ще одна порція дайкірі.

— Я міг би цілий день отак вас обігрувати, — мовив Томас Хадсон до Ігнасіо.

— Жахлива річ, але боюся, що таки можете.

— Кості мене люблять.

— Добре, що хоч щось вас любить.

Томас Хадсон відчув, як йому наче голкою дряпонули по черепу, що за останній місяць траплялося з ним уже не раз.

— Як це розуміти, Ігнасіо? — дуже чемно запитав він.

— А так, що мені аж ніяк не випадає вас любити після того, як ви геть вичистили мої кишені.

— А-а, — мовив Томас Хадсон. — Ну, тоді за ваше здоров'я.

— У труні б мені вас бачити, — сказав Ігнасіо Натера Ревельйо.

Томас Хадсон відчув, як по черепу знов шкрябонула та голка. Він простяг ліву руку до стойки й нишком, так щоб не помітив Ігнасіо Натера Ревельйо, тричі легенько постукав по ній зі споду пучками пальців.

— Дуже мило таке від вас чути, — сказав він. — Хочете, розіграємо ще по одній?

— Ні, — відказав той. — Я й так програв вам забагато грошей, як на один день.