TextBook — Я не вмію.
— Ну, просто поцілуй!
Вона поцілувала його в щоку.
— Не так.
— А що робити з носами? Я завжди думала, куди ж подіти носи?
— Поверни голову отак. — І тоді їхні губи зустрілися, вона лежала, пригорнувшись до нього, і поволі її уста розтулилися, і потім, раптом, міцно обіймаючи її, він відчув, що ніколи ще не був такий щасливий, такий легкий, закоханий, буйно щасливий, без думок, без утоми, без турботи, сповнений лише величезної насолоди, і він сказав:
— Мій маленький зайчику. Моя кохана. Моя красуне. Моя радосте.
— Як ти сказав? — спитала вона, немов звідкись здалека.
— Моя радосте, — сказав він.
Так вони лежали, і він відчував, як її серце б'ється коло його серця, і боком ступні він легенько погладив її ступню.
— Ти прийшла боса, — сказав він.
— Так.
— Отже, ти знала, що будеш зі мною?
— Так.
— І не боялася?
— Боялася. Дуже. Але ще більше боялася, коли думала, як то буде, коли доведеться скидати сандалі.
— Котра зараз година? Lo sabes? [14]
— Ні. А хіба в тебе немає годинника?
— Є. Він у тебе за спиною.
— Ну, то прийми його звідти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 3» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПО КОМУ ПОДЗВІН“ на сторінці 54. Приємного читання.