Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

А потім, несподівано, скам'янівши в його обіймах:

— Але зі мною робили все.

— Хто?

— Кілька чоловік.

Тепер вона лежала нерухомо, відвернувши голову, наче тіло її було мертве.

— Тепер ти не кохатимеш мене.

— Я кохаю тебе, — сказав він.

Але щось сталося з ним, і вона це відчувала.

— Ні,— сказала вона, і голос її був глухий, мертвий. — Ти не кохатимеш мене. Але, може, забереш мене до притулку. І я житиму в притулку, і ніколи не буду твоєю дружиною, і взагалі нічим.

— Я кохаю тебе, Маріє.

— Ні, неправда, — сказала вона. — Потім жалібно, немов чіпляючись за останню надію: — Але я ніколи не цілувала жодного чоловіка.

— То поцілуй мене.

— Я хотіла тебе поцілувати, але не вмію. Коли зі мною це робили, я боронилася до знемоги. Я боронилася, доки… доки один сів мені на голову… тоді я його вкусила… а потім вони заткнули мені рот і закинули за голову руки… А інші робили зі мною оте.

— Я кохаю тебе, Маріє,— сказав він. — І ніхто нічого з тобою не робив. Ніхто не може торкнутися тебе. Ніхто тебе не торкався, зайчику.

— Ти віриш цьому?

— Я знаю.

— І ти кохатимеш мене? — знов тепло пригорнувшись до нього.

— Я кохаю тебе ще дужче.

— Я постараюся гарно поцілувати тебе.

— Поцілуй мене як-небудь.