Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

— Коли ми були в Ескоріалі, то я навіть не знаю, скількох там повбивали за його наказом, — сказав капрал. — А розстрілювати доводиться нам. Інтербригадівці своїх розстрілювати не хочуть. Особливо французи. Щоб уникнути неприємностей, посилають нас. Ми розстрілювали французів. Розстрілювали бельгійців… Розстрілювали й усіляких інших. Якої тільки національності там не було. Tiene mania de fusilar gente [134]. І все за політичні справи. Він божевільний. Puriiica mâs que el scclvarsân. Таку чистку робить, краще за сальварсан.

— Але ти кому-небудь скажеш про пакет?

— Так, друже. Неодмінно. Я в цих обох бригадах усіх знаю. Вони тут усі бувають. Я навіть росіян знаю, але з них мало хто говорить по-іспанському. Ми не дозволимо цьому божевільному розстрілювати іспанців.

А як бути з пакетом?

— 3 пакетом теж усе владнаємо. Ти не турбуйся, товаришу.

Ми знаємо, як поводитися з цим божевільним. Він тільки для своїх небезпечний. Ми тепер це зрозуміли.

— Введіть заарештованих, — почувся' голос Андрє Марті.

— Quereis echar un trago? — спитав капрал. — Може, вип'єте по чарочці?

— Що ж, давай.

Капрал дістав із шафки пляшку ганусівки, й Гомес з Андресом випили. Випив і капрал. Він витер губи рукою.

— Vamonos, — сказав він.

Вони вийшли з вартівні, відчуваючи, як пекучий ковток ганусівки зігріває рот, шлунок, серце, і пройшли коридором у кімнату, де за. довжелезним столом, розклавши перед собою карту, держачи в руках червоно-синього олівця, що допомагав йому гратися в полководця, сидів Марті. Для Андреса все це була тільки ще одна зайва затримка. Таких затримок уже багато набралося за сьогоднішню ніч. їх завжди буває забагато. Та якщо в. тебе з документами все гаразд і сумління чисте, то боятися нічого. Закінчується це завжди тим, що тебе відпускають і ти прямуєш далі своєю дорогою. Однак Ingles велів квапитися. Тепер Андрес знав, що не встигне вернутися назад до нападу на нести, але пакет треба було доставити, а цей, що розсівся за столом, поклав його собі в кишеню.

— Станьте сюди, — сказав Марті, не дивлячись на них.

— Товаришу Марті, послухайте, — не стримався Гомес, гнів якого ще підсилила ганусівка. — Сьогодні вночі ми вже раз затрималися через невігластво анархістів. Потім через недбайливість бюрократа-фашиста. А тепер нас затримує зайва недовірливість комуніста.

— Мовчіть, — наказав Марті, не дивлячись на нього. — Ви не на мітингу.

— Товаришу Марті, це дуже нагальна справа, — сказав Гомес. І дуже важлива.

Капрал і солдат з цікавістю спостерігали цю сцену, ніби дибилися п’єсу, бачену вже багато разів, але й досі цікаву.

— Всі справи нагальні,—сказав Марті.— І всі дуже важливі.— Тепер він глянув на них, не випускаючи олівця з рук. — Звідки вам відомо, що Гольц тут? Ви розумієте, що це означає — з’являтися сюди й розпитувати, про генерала перед початком наступу й називати його прізвище? Звідки вам відомо, що цей генерал має бути саме тут?

— Поясни йому сам, — сказав Гомес Андресові.

— Товаришу генерале, — почав Андрес. Андре Марті не виправив цієї помилки щодо його чину. — Цей пакет мені дали по той бік фронту…