Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

Коли вона сказала це, Роберт Джордан зрозумів, що не може дозволити собі розкоші гніватися чи сваритися з цією жінкою. Він ще мав працювати разом з нею цілий день, який розпочався дві години тому.

Він поклав руку їй на плече.

— Нічого, Пілар, — сказав він. — Без цих речей можна обійтися. Ми придумаємо для них якусь заміну.

— Що він узяв?

— Нічого особливого. Те, що він узяв, це розкіш, яку я іноді собі дозволяю.

— Але це необхідно було для того, щоб зробити вибух?

— Так. Проте є й інші способи. Ти краще скажи, чи не було в Пабло бікфордового шнура й капсулів? Адже наші, напевно, передавали йому все це?

— Він забрав їх, — жалібно сказала вона. — Я відразу подивилася. Їх теж немає.

Вони повернулися лісом до входу в печеру.

— Іди спати, — сказав він. — Нам буде краще без Пабло.

— Я піду розпитаю Еладіо.

— Пабло, напевно, поїхав іншою дорогою.

— Все одно піду. Я підвела тебе, бо мені бракує хитрості.

— Ет, годі про це, — сказав він. — Іди спати, Пілар. Ми мусимо вирушити о четвертій.

Він увійшов разом з нею до печери й виніс звідти обидва рюкзаки, тримаючи їх обіруч так, щоб нічого не випало з розрізів.

— Дай, я зашию їх.

— Зробиш це перед відходом, — тихо сказав він. — Я забираю їх не тому, що не довіряю тобі. Просто інакше я не засну.

— Тоді даси їх мені раненько, щоб я встигла зашити дірки.

— Гаразд, я дам їх тобі раненько, — відповів він. — Іди спати, Пілар.

— Ні,— сказала вона. — Я підвела тебе, і я підвела Республіку.