Розділ «ПРОЩАВАЙ, ЗБРОЄ»

— Таке справді було. Їх вишикували й вивели із строю кожного десятого. І карабінери їх розстріляли.

— Карабінери! — сказав Пассіні й плюнув собі під ноги. — Але ж і ті гренадери — всі понад шість футів на зріст. А наступати не схотіли.

— Якби всі не схотіли, то й війна скінчилася б, — сказав Маньєра.

— З гренадерами було зовсім інше. Вони просто перепудились. Офіцери в них усі високородні.

— Деякі офіцери пішли самі.

— А один сержант застрелив двох таких, що не схотіли вилазити з окопу. Дехто з солдатів теж пішов. Тих і не шикували, коли відлічували десятих.

Там розстріляли й одного хлопця з мого містечка, — указав Пассіні.— Здоровий був, меткий, та й зростом удався якраз на гренадера. Все, було, в Римі байдикував. Все з дівками. Все з карабінерами. — Він засміявся. — А тепер біля йього дому поставили вартового з багнетом, і нікому не можна провідати його батька, матір і сестер. А батька позбавили всіх громадянських прав, навіть голосувати йому заборонено. Вони всі тепер поза законом, не мають ніякого захисту. Кожному вільно забрати в них що завгодно.

— Коли б не чинили такого родинам, ніхто б узагалі не пішов у наступ.

— Та ні. Альпійські стрільці пішли б. І оті гвардійці Вітутора-Еммануїла. Та й дехто з берсальєрів.

— Берсальєри теж тікали. А тепер хочуть забути про це.

— Даремно ви дозволяєте нам такі балачки, лейтенанте Evviva l'esercito [102] — ущипливо мовив Пассіні.

— Знаю я ваші балачки, — відказав я. — Та поки ви справно водите машини й шануєтесь…

— …і інші офіцери не чують цих балачок, — докінчив Міньєра.

— Я вважаю, що нам треба воювати до кінця, — сказав я. — Війна не скінчиться, якщо одна сторона складе зброю. Якщо ми це зробимо, буде тільки гірше..

— Гірше бути не може, — чемно мовив Пассіні.— Немає нічого гіршого, як війна.

— Поразка ще гірша.

— Не вірю, — так само чемно відказав. Пассіні.— Що таке — поразка? Це коли всі йдуть по домівках.

— А вони слідом за вами. Забирають вашу домівку. Забирають на поталу ваших сестер.

— Не вірю, — сказав Пассіні.— Всім такого не заподіють. Хай кожен боронить свою домівку. Хай не пускає сестер їм на очі.

— Вас повісять. Вас знов заберуть до війська і пошлють на війну. Та не в санітарний загін, а в піхоту.