Розділ «ЧОЛОВІКИ БЕЗ ЖІНОК КНИГА ОПОВІДАНЬ»

1-й воїн. Та й сам не був щасливий. Одначе, як на мене, тримався він сьогодні добре.

2-й воїн. А що сталося з його братією?

1-й воїн. Ет, повшивалися хто куди. Самі жінки лишились.

2-й воїн. То таки боягузи. Як побачили, до чого йдеться, враз охота відпала.

1-й воїн. А жінки стояли до кінця.

2-й воїн. Еге ж, ті добре стояли.

1-й воїн. А ти бачив, як я прохромив його списом?

2-й воїн. Вскочиш ти колись у халепу за такі штуки.

1-й воїн. Це єдине, що я міг для нього зробити. Кажу ж тобі, мені сподобалось, як він тримався.

Винар. Щоб ви знали, панове, мені вже час зачиняти.

1-й воїн. Зараз, ось тільки вип'ємо ще по одній.

2-й воїн. А що за користь? Від цього пійла все одно ні в ногах, ні в голові. Годі, ходімо.

1-й воїн. Тільки по одній.

3-й воїн (підводиться з барила). Ні, годі вже. Ходімо. Мені сьогодні препаскудно.

1-й воїн. Та вже по останній.

2-й воїн. Ні, годі. Треба йти. На добраніч, Гершу. Запиши там за нами.

Винар. На добраніч, панове. (Вигляд у нього трохи занепокоєний). А чи не могли б ви, пане офіцере, заплатити хоч трішки сьогодні?

2-й воїн. Що за дурниці. Платню нам дають тільки в середу.

Винар. Ну гаразд, пане офіцере. На добраніч вам, панове.

(Троє римських воїнів виходять).