Розділ «ЗА НАШОГО ЧАСУ КНИГА ОПОВІДАНЬ»

Педуцці стояв біля, самої води й помітив, що вона пішла, аж тоді, коли вона була вже на пагорбі.

— Frau! — загукав він. — Frau! Fräulein[23] Куди ж ви!

Вона зникла за гребенем пагорба.

— Пішла! — мовив Педуцці. Він був прикро вражений.

Він зняв гумові опояски, що тримали вкупі частини розібраних вудлищ, і почав складати одне з них.

— Ви ж казали, що треба йти ще півгодини.

— Атож. Як ще півгодини пройти, там буде добре. Але добре й тут.

— Справді?

— Та звісно. Добре й тут, добре й там.

Молодий американець сів на березі й склав вудлище, тоді припасував до нього котушку й протяг жилку крізь кільця. На душі було неспокійно, він боявся, що будь-якої миті на березі може з'явитися патруль чи юрба городян. Йому видно було над гребенем пагорба будинки містечка та дзвіницю. Він розкрив коробку з поводками. Педуцці нахилився й, запустивши туди свої плескаті зашкарублі пальці, сплутав зволожені поводки.

— А грузило маєте?

— Ні.

— Без грузила не можна. — Педуцці захвилювався. — Треба мати piombo [24]. Piombo. Трохи piombo. Отут, над самим гачком.

А то ваша принада плаватиме на воді. Без цього не можна.

От стілечки piombo.

— А у вас немає?

— Ні.— Він хапливо понишпорив по кишенях френча. Крізь протерту підкладку внутрішніх кишень сіялися якісь брудні крихти. — Немає. А нам треба piombo.

— Тоді й ловити не можна, — сказав молодий американець і, змотавши жилку назад крізь кільця, почав розбирати вудлище. — Дістанемо piombo й підемо ловити завтра.

— Але ж слухайте, саго [25] у вас має бути piombo. А то жилка лежатиме плиском на воді.— Усі надії Педуцці на цей день розвіювались. — У вас має бути piombo. Досить невеличкого шматочка. Все ваше спорядження добре й нове, а грузила немає. Якби я знав, то приніс би з собою. Ви ж казали, що маєте все потрібне.

Молодий американець подивився на стрімку річку, каламутну від талого снігу.