Спін

Спін

У будь-якому випадку я шкодую, що ставлю тебе в скрутне становище. Це несправедливо. Це може поставити під питання нашу дружбу, але я завжди з гордістю називав тебе своїм другом.

Можливо, Ед правий в одному. Наше покоління боролося тридцять років, щоб відновити те, що вкрав у нас Спін у ту жовтневу ніч. Але ми не змогли. Не існує нічого в швидко еволюціонуючому Всесвіті, що не змінюється, і нічого не отримаєш без зусиль. Якщо я чогось і навчився від мого Четвертого віку, - то це цієї мудрості. Ми настільки ж ефемерні, як краплі дощу. Ми всі падаємо, і ми всі зрештою приземляємося де-небудь.

Вільно падаємо, Тайлер. Використай прикладені документи, якщо буде потреба. Вони були дорогими, але це абсолютно надійні документи (добре мати друзів у високих місцях!).

Прикладеними документами були, по суті, ідентифікаційні дані: кілька закордонних паспортів, посвідчення особи внутрішньої безпеки, дозвільні ліцензії, свідоцтва про народження, номери соціального страхування, навіть дипломи медичних вузів, - всі вони несли мій опис, але жоден не називав моє правильне ім’я.

Діані стало легше. Її пульс зміцнів і легені очистилися, хоча вона все ще була у гарячці. Марсіанський препарат робив свою справу, відновлюючи її зсередини, редагуючи та вносячи поправки в її ДНК тонко і безперервно.

Коли її здоров’я покращилося, вона почала задавати обережні питання про Сонце, про пастора Дана, про поїздку з Арізони у Великий Будинок. Через її циклічну лихоманку, відповіді, які я давав, вона не завжди пам’ятала. Вона запитувала мене більше всього про те, що сталося з Саймоном. Якби вона була здоровою, я розповів би їй про мертве червоне теля і повернення зірок; але вона була слабкою і я просто сказав їй, що Саймон був “в іншому місці”, дивлячись їй в очі. Жодна з відповідей, - правдива чи напівправдива - не годилася, щоб заспокоїти її.

Кілька днів вона була млявою, і лежала обличчям до вікна, годинами спостерігаючи за сонячним світлом через тонку постільну білизну. В інші дні вона була гарячково неспокійною. Одного разу вдень вона зажадала папір і олівець, а коли я дав їй все, вона написала безліч разів одну і ту ж фразу, - “Я не вберегла свого брата”, поки не заснула.

- Я сказала їй про Джейсона, - зізналася Керол, коли я показав їй папір.

- Ви впевнені, що це було мудре рішення?

- Вона почула би про це рано чи пізно. Вона примириться з цим, Тайлер. Не хвилюйся, Діана буде в порядку. Вона завжди була сильною духом.

Вранці, в день похорону Джейсона, я заклеїв конверти для розсилки, додавши копію останнього запису в кожний з них, проштампував їх, і кинув у випадкову поштову скриньку на шляху до місцевої церкви, призначену для таких випадків. Листам, можливо, доведеться почекати кілька днів на поштовий пікап, пошта поволі відновлювалася, але я розумів, що в скриньці їм буде безпечніше, ніж у Великому Будинку.

Капличка була підготовлена до похорону, і стояла при головній вулиці за містом, і була доступна тепер, коли обмеження на поїздки були скасовані. Джейс завжди відчував презирство раціоналіста до складного ритуалу похорону, але Керол з почуття власної гідності зажадала церемонії, навіть якщо та була слабка і для виду. Їй вдалося зібрати невеликий натовп, в основному давніх сусідів, які пам’ятали Джейсона в дитинстві і якого вони бачили і чули у фрагментах телевізійних і радіопередач впродовж повсякденного життя. Це була шана його вицвілому статусу знаменитості.

Я виступив з короткою шанобливою промовою. (Діана зробила би це краще, але Діана була ще занадто хвора, щоб бути присутньою.) Джейс, сказав я, присвятив своє життя гонитві за знаннями, не будучи зарозумілим, але смиренним: він розумів, що знання може бути створеним, але виявив, що воно не повинно бути його власністю, - тільки спільною, від однієї людини до іншої, від покоління до покоління. Джейсон здійснював частину цього обміну і був на своєму місці. Він вплів себе в мережу пізнання.

Ед увійшов до церкви, коли я ще був на кафедрі.

Він був уже на півдорозі до вівтаря, коли нарешті впізнав мене. Він дивився на мене цілу хвилину, перш ніж осісти на найближчу порожню лавку.

Він був ще більше виснажений, ніж я запам’ятав його останнього разу, і підстриг останні залишки волосся з блідої невидимої соломи. Але він як і раніше поводився як сильна людина, і був одягнений в костюм, який був пошитий з урахуванням жорстких, як бритва, допусків. Він схрестив руки на грудях і оглянув зал імперським, владним поглядом, якого не втратив. Його погляд зупинився на Керол.

Коли служба закінчилася, Керол стояла і стійко приймала співчуття від сусідів, коли вони виходили. Вона дуже плакала протягом останніх декількох днів, але її очі тепер були рішуче сухими, майже як у посторонньої. Ед підійшов до неї після того, як вийшов останній гість. Вона напружилася, як кішка, що відчуває присутність більшого хижака.

- Керол, - сказав Ед. - Тайлер. - І кинув мені кислий погляд.

- Наш син помер, - сказала Керол. - Джейсон пішов від нас.

- Тому я тут.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спін» автора Роберт Чарльз Вілсон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 249. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи