- Це слова Вуна? - Запитав я, за вікном безперервно лиючий від ранку дощ пішов на спад.
- Hі, він не говорив мені такого, хоча більшість з того, що він казав, було в подальшому підтвержено архівами.
Рожеве світло з вікна відбивалося від Джейсонових сліпих, змінених очей.
- Але він міг би збрехати.
- Я не зауважив, що він коли-небудь брехав, Тайлер. Він був просто трохи скупий на рахунок правди.
Мікроскопічні реплікатори, які Вун перевозив на Землю, були їх передовою синтетичною технологією. Вони були цілком здатні зробити все, що Вун обіцяв, і навіть більше. Тому що насправді вони були більш складними, ніж Вун собі уявляв.
Серед реплікаторних незадекларованих функцій був прихований резервний канал для спілкування між собою та з точкою походження. Вун не сказав, чи було це звичайне вузькополосне радіо чи щось технологічно більш досконале, про що Джейс підозрював. У кожному разі, це була технологія більш просунута, ніж ми могли відтворити на Землі. Це необхідний, як Вун казав, біологічний приймач. Модифікація людської нервової системи.
- Ти добровільно зробив це?
- Я зацікавився. І не було кого запитати. Але єдина причина, як мені зізнався Вун, була та, що він побоюється за своє життя з першого ж дня, коли він прибув на Землю. Він не мав жодних ілюзій з приводу продажності або політики грубої сили у людей. Йому потрібен був хтось, кому він міг довіряти, щоб взяти опіку над його фармакопеєю, якщо з ним щось трапиться. Хтось, хто розумів би мету перетворення. Він ніколи не пропонував, щоб я став приймачем. Модифікація працює тільки на Четвертих, пам’ятаєш, я казав що це додатки? На основі довговічності як платформи. Це необхідна умова.
- Ти зробив це самостійно?
- Я ввів у себе цю речовину після його смерті. Це не було важко чи травматично і не мало ніякого безпосереднього ефекту. Розумієш, Тайлер, у мене не було ніякого способу спілкування з реплікаторами, необхідно було проникнути за повністю функціонуючу спін-мембрану. Те, що я ввів собі, дало мені цю можливість.
- Чому ти це зробив?
- Тому що я не хочу померти в стані невігластва. Ми всі припускалии, що коли Спін закінчиться, ми помремо протягом декількох днів або навіть годин. Єдиною перевагою модифікації Вуна було те, що в ці останні дні або години, до тих пір, поки я протримаюся, я був би в тісному контакті з базою даних майже такою ж великою, як галактика. Я міг би взнати те, чого ніхто на Землі не знав, хто такі гіпотетики і чому вони зробили те, що зробили.
Я подумав, - і що з того, що ти тепер це знаєш? Але, можливо, він це робив саме тому. Можливо, він хотів повідомити нам про мету гіпотетиків, перш ніж втратить здатність говорити, ось чому він хотів, щоб я зробив запис нашої розмови.
- Чи знав Вун, що ти хотів це зробити?
- Ні, і я сумніваюся, що він схвалив би мій намір, хоча він ввів собі цей додаток теж.
- Він теж? Це не було помітно.
- Можливо. Розумієш, з моїм тілом відбулися зміни, щоб реплікатори могли пристосуватися до мого мозку. - Він повернув незрячі очі на мене. - А очі.., можливо збій системи.
Реплікатори були запущені із Землі і поширювалися уже за межами сонячної системи, далеко від Сонця. (Якби гіпотетики помітили це, чи звинуватили би вони Землю за те, що було насправді марсіанським втручанням? Чи, як передбачав Ед, лукаві марсіани вирішили зробити відповідальність спільною? Джейсон нічого не казав про це. Можливо він і не знав.)
З часом реплікатори перебралися до найближчих зірок і опинилися в кінцевому підсумку далеко за її межами. Колонії реплікаторів не були помітні на галактичних відстанях, але якби ми відобразили їх на сітці нашої місцевої системи, То ми б побачили постійно зростаючу хмару, - льодовиковий повільний вибух штучного життя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спін» автора Роберт Чарльз Вілсон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 239. Приємного читання.