Спін

Вона підняла два скріплених аркуші паперу з дрібним шрифтом.

- Еміль має електричний генератор у гаражі. Він слухає радіо в нічний час і робить замітки, а тоді друкує резюме і передає його по місцевих будинках. Це його другий випуск. Він хороша людина і добре розбирається у політиці. Але я не бачу ніякого сенсу в читанні таких речей.

- Можна я подивлюся на них?

- Як хочеш.

Я взяв газети з собою наверх.

Еміль був непоганий любитель-журналіст. Розповіді в основному стосувалися кризи в країні і Вірджінії, - зі списком офіційних надзвичайних зон, пов’язаних з пожежами і евакуацією, де намагалися відновити місцеві послуги. Я перескочив через перелік. Далі були ще пара статей, які привернули мою увагу.

Першою була доповідь, що сонячна радіація, недавно виміряна на рівні землі, була підвищена, але далеко не так сильно, як передбачалося. Вчені з уряду, - писав він, - спантеличені, але висловлюють обережний оптимізм з приводу шансів на довгострокове виживання людини. Джерело не було вказане, так що це могла бути деякого роду фальшивка на замовлення, щоб запобігти подальшій паніці, але це збігалося з моїм власним досвідом: сонячне світло було незвичним, але не смертельним.

Жодного слова про те, як це може вплинути на врожайність, погоду, або екологію в цілому. Ні жахливої спеки, ні проливних безперервних дощів, - повідомлялося, що все більш-менш в нормі.

Нижче був абзац про світле коло на небі, яке бачили ПО ВСЬОМУ СВІТУ.

Це була та ж C- або O-подібна смуга, яку Саймон спостеріг в Арізоні. Її бачили, як далеко на півночі з Анкоріджа, так і далеко на півдні, у Мехіко. Звіти з Європи та Азії були уривчасті і в першу чергу стосувалися безпосереднього перебігу кризи, але кілька подібних історій зафіксували і там. (“Прим.”, - Еміль Хардлі, копія), у кабельній мережі новин, яка тільки періодично доступна, показували відео з Індії, де аналогічне явище уже значно більших розмірів).

Діана прокинулася на декілька секунд у той час, коли я був з нею.

- Тайлер, - сказала вона.

Я взяв її за руку. Вона була суха і неприродно тепла.

- Вибач мені, - сказала вона.

- Тобі немає за що вибачатися.

- Мені шкода, що тобі доводиться бачити мене такою.

- Тобі стає краще. Це може зайняти деякий час, але зрештою все буде добре.

Її голос був м’яким, як звук падаючого аркуша. Вона оглянула кімнату, впізнаючи її. Її очі розширилися.

- Невже я вдома!

- Ти вдома.