Спін

- Тайлер? Тайлер Дюпре? Це ви?

Я чув досить багато екстрених викликів, щоб упізнати тривогу в його голосі. Я сказав,

- Не впізнали мене, Саймон? Що сталося?

- Я не збирався говорити з вами. Але я не знаю, до кого звернутися. Я не знаю яких-небудь місцевих лікарів. І вона дуже хвора. Вона просто мучиться, Тайлер! Я не думаю, що їй стане краще. Я думаю, що вона незабаром…

А потім мерехтіння відрізало його і не було нічого, крім шуму на лінії.

4X109 А. Д.

Після Діани прийшли Ен і два десятки його двоюрідних братів і така ж кількість незнайомих людей, усі пов’язані переїздом до нового світу. Джала загнав їх всередину, а потім закрив гофровані сталеві двері складу. Світло потьмяніло. Діана обняла мене, і я провів її до відносно чистого місця під однією з високих ламп. Ібу Інна розгорнула порожній джутовий мішок, щоб вона могла лягти.

- Шум.. - сказала Інна.

Діана закрила очі, як тільки опинилася горизонтально, вона була у свідомості, але, очевидно, трималася з останніх сил. Я розстебнув її блузку і почав відтягувати тканину, м’яко, щоб відкрити рану.

Я сказав,

- Мою медичну сумку.

- Так, звичайно. - Інна покликала Ена і послала його вгору по сходах у кімнату, щоб принести сумку, воду і все що могло пригодитися.

Діана здригнулася, коли я потягнув за сплутані тканини із затверділої крові у рані, але я не міг лікувати її, не побачивши, наскільки тяжка рана.

- Що, шум?

- Дивно! - сказала Інна. - У доках має бути шумно зранку. Але зараз відносно тихо. Немає шуму.

Я підвів голову. Вона була права. Шум був відсутній, за винятком нервової розмови колишніх мешканців мінанзького села і далекого барабанного дробу, яким супроводжувався дощ, що падав на металевий дах високо вгорі.

Але не було часу турбуватися про щось інше.

- Попросіть Джала, - сказав я, - з’ясувати, що відбувається.

А потім повернувся до Діани.

- Це поверхнева рана, - сказала Діана. Вона зробила глибокий вдих. Її очі були стиснуті, як і зуби, від болю. - Принаймні, я думаю, що поверхнева.