Напрямок

- Це не проблема.

- Я серйозно.

- Я також.

Але між нами є різниця, подумав, Тук. Вона мала мету, - розслідувати зникнення свого батька. А він просто взується у туфлі для прогулянки. Не перший раз, і, цілком ймовірно, не останній.

Він запитав, що вона знала про зникнення батька.

рОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ

Старших оперативників Геномної безпеки, які недавно прибули зі Штатів, звали Зигмунд і Вайль, і Брайан Гейтлі зціплював зуби кожного разу, коли ці двоє чоловіків приходили в офіс АРД в консульстві.

Вони прийшли цього ранку не далі як через півгодини після того, як Брайан приїхав на роботу. Він відчув, що його корінні зуби скоро зітруться.

Зигмунд був високий, похмурий чолов’яга, коротун Вайль був на шість дюймів нижчим і достатньо товстим для того, щоби, ймовірно, купувати штани у спеціалізованому магазині. Вайль був здатний посміхатися. Зигмунд ні.

Вони просунули в бік Брайана, туди, де він стояв біля охолоджувача води.

- Містер Гейтлі… - сказав Зигмунд, а Вейл продовжив, - ми можемо поговорити з вами наодинці?

- У моєму кабінеті.

Офіс Брайана не був великим, але мав вікно з видом на сад за стіною консульства. У кабінеті були шафа, стіл з натурального дерева, достатньо кристалів пам’яті для копіювання Бібліотеки Конгресу кілька разів, і пластиковий фікус. Стіл був покритий листами, - від Геномної безпеки і Тимчасового уряду, один невеликий відросток інформаційного потоку, що циркулював між двома доменами, як вічно замулений Ніл. Брайан сів у своє звичне крісло. Вайль плюхнувся на стілець для відвідувачів, а Зигмунд залишився стояти, спиною до дверей, як птах, що живиться падаллю, зловісний у своєму терпінні.

- Ви говорили з вашою колишньою дружиною? - спитав Вайль.

- Так. Я сказав їй те, що ви просили мене сказати.

- Це, здається, не привело ні до чого доброго. Ви в курсі, що вона знову зійшлася з Туком Фіндлі?

- Ні, - рішуче сказав Брайан. - Я не думаю, що вона це зробила.

- Вони разом прямо зараз, - сказав Зигмунд. Зигмунд говорив коротко, але його слова були неприємними. - Ймовірно, вони заодно.

- Справа в тому, - сказав Вайль, - що ми не можемо в даний час визначити місцезнаходження жодного з них.

Брайан сумнівався і не знав, вірити їм чи ні. Вайль і Зигмунд представляли Виконавчий комітет Департаменту геномної безпеки. Багато з того, що робив Комітет, отримало розголошення, і отже, стало легендою. Повернувшись додому, вони могли б написати конституційні відмови з більш-менш автоматичним судовим затвердженням. Тут, у Екваторії, де перекривалися інтереси Тимчасового уряду, Організації Об’єднаних Націй, що боролася за національні інтереси, і заможних нафтових держав їхня робота була принаймні теоретично більш обмеженою.