Вихор

- Довгострокові або короткострокові?

- Довгострокові, я думаю.

- Я думав про Сіетл. Там холодно і часто йде дощ.

- Просто взяти й поїхати? Ось так?

- Я не знаю іншого способу. - Він поклав чашку кави на стіл. - Поїхали зі мною.

Вона подивилася на нього.

- Христос з вами, Бозе! Ви просто відкрили рот і сказали це…

- Очевидно, що я не знаю багато про ваше місце роботи. Але мої друзі тепер твої друзі. Поїхали в Сіетл і ми напевне допоможемо вам знайти щось відповідне.

- От тільки я не можу…

- У тебе є якась причина залишитися в Х’юстоні?

- Я, звичайно, хочу поїхати. - Але чи справді? Без справжніх друзів, без перспективи працевлаштування. - Але залишити Кайла одного…

- Ваш брат. Добре, але хіба не можна влаштувати так, щоб його перевели в подібну установу в штаті Вашингтон?

- Це означатиме багато паперової роботи.

- Ох. Діловодство.

- Я маю на увазі, я думаю, це може бути зроблено, але…

Він махнув рукою, вибачаючись:

- Мені шкода за трохи егоїстичну пропозицію. Нам тільки здається, що ми знаходимося в одному човні. У цьому немає твоєї провини. Ти робила все правильно перед тим як я з’явився у твоєму житті.

Ні, але він цього не знав…

- Ну… я ціную твою думку. - І додала, майже пересилюючи себе, - я подумаю. - Тому що зараз вона могла подумати про це. Вона була безробітною і вільною. Вона могла ризикувати всім, не ризикуючи взагалі. - Чому це виглядає так легко для тебе? Я ревную.

- Можливо я думав про це більше ніж ти.