Вихор

- Ви можете називати мене просто Бозе. Як мої друзі.

- Добре, але зауважте, що я досі не знаю, чого ви хочете від мене. Ви щиро вірите, що це Оррін Мазер написав текст, який ви мені прислали?

- Так, хоча навряд чи це здається правдоподібним. Навіть Оррін неохоче визає це.

- Я запитувала його про це. Він сказав мені, що це він писав, однак не був упевнений, що він насправді це написав. Йому ніби хтось диктував. Це, я думаю, могло би пояснити кілька речей. У всякому разі, чого ви хочете саме від мене? Літературної критики? Тому що я не така вже велика шанувальниця наукової фантастики.

- Документів є більше ніж ви бачили. Я сподіваюся, що ви не заперечуватимете, якщо я надішлю вам ще одну партію сторінок сьогодні і, можливо, ми можемо зустрітися лицем до лиця, скажімо, завтра обід, і поговорити про деталі.

Чи була вона готова зробити ще один крок у цьому дивацтві? Як не дивно, вона виявила, що так. Її вела цікавість. І, можливо, співчуття до допитливої дитини - людини, яку вона знала як Орріна Мазера. І ще той факт, що вона знайшла у Бозе досить приємну компанію. Вона сказала йому, що він може відправити решту сторінок, але вона відчувала, що просто змушена додати,

- У мене ускладнення, про яке ви повинні знати. Я не веду більше справу Орріна. Мій бос перекинув її на стажиста.

Тепер настала черга Бозе зробити паузу. Сандра намагалася почути спів у фоновому режимі. Щось на зразок “…наших дітей…”.

- Ну, блін, - сказав Бозе.

- І я сумніваюся, що мій бос буде готовий вислухати вас через свою самовпевненість. Без образ. Він…

- Ви говорите про Конгрева? Люди в ХПД кажуть, що він отримав бюрократичний укол.

- Без коментарів.

- Гаразд… але ви як і раніше маєте доступ до Орріна?

- Я можу поговорити з ним, якщо це те, що ви маєте на увазі. Але я тепер не маю будь-яких повноваження щодо прийняття рішень.

- Це ускладнює становище, - зізнався Бозе. - Але я все ще хотів би знати вашу думку.

- Знову ж таки, мені допоможе, якщо я буду знати, що такого важливого для вас у Орріні і цих його ноутбуках.

- Краще давайте обговоримо це завтра.

Вони переговорили про деталі обіду, місце було досить близько до будинку Державної опіки, але більш висококласне, ніж альтернатива у торговому центрі. Потім Бозе сказав:

- Мені пора. Спасибі, докторе Коул.

- Сандра, - сказала вона.