Вихор

Коли вона встала, щоб піти, Оррін запитав її про квіти, що росли в невеликому саду за вікном його кімнати з шлакобетону: вона знає як вони називаються?

- Ті? Вони називаються “Райський птах”.

Його очі розширилися; він посміхнувся.

- Це їхня справжня назва?

- М-мм… не розумію…

- Так! Тому що ці квіти виглядають, як птахи, чи не так?

Жовтий округлий бутон, всередині якого зблискувало щось кристалічне, кругле як, око. - Так, вони трохи схожі.

- Це квітка, яка має уявлення про птаха всередині нього. Тільки ніхто не садив їх там. Як ви могли б сказати, їх посадив Бог.

- Бог або природа.

- Можливо це одне і те ж. Хорошого вам дня, докторе Коул.

- Дякую Орріне. Вам також.

*

Бозе нарешті відгукнувся після полудня, хоча його голос було важко чути на фоні того, що звучало як масовий спів.

- На жаль, - сказав він. - Я внизу біля судноплавного каналу. Якась екологічна демонстрація. У нас тут близько п’ятдесяти чоловік, які сидять на залізничних коліях рядком перед цистернами.

- Бажаю їм побільше активності. - Симпатії Сандри були на боці демонстрантів. Екологи хотіли заборонити імпорт викопного палива через Арку, в спробі зберегти глобальне потепління в межах до п’яти градусів за Цельсієм. На планеті достатньо вуглецевих ресурсів, говорили вони, і Сандрі було сміховинно очевидно, що вони мали рацію. Наскільки вона могла судити експлуатація обширних запасів нафти в пустелях Екваторії означала продовження катастрофи, яка дозволяла здійснювати божевільне процвітання ціною активізації викидів CO2. Покоління, яке виросло після Спіну, хотіло дешеву енергію і не хотіло чути тверезих голосів з цього приводу, слідуючи правилу - хто платить, той і замовляє.

Бозе сказав:

- Я не впевнений що активіст, розчавлений вантажним потягом, буде абсолютно корисним. Ви отримали документ, який я послав?

- Так, - сказала вона, їй стало цікаво, як поліція буде діяти далі.

- Ви читали його?

- Так. Офіцер Бозе.