Вихор

- Я можу контролювати хід часу, - сказав я Тукові і Елісон. - Локально, маю на увазі.

Хоча вони були моїми друзями, вони боялися мене і того, ким я ставав. Я не звинувачую їх за це.

Я прийшов до них у гості в їхній будинок у лісі. Будинок, який був побудований для них, був затишним, я запланував, щоб він був таким. Дерева за вікном були високими і витонченими. Повітря, яке шепотіло через опущені грати, пахло живим лісом. Вони попросили мене сісти за стіл. Елісон запропонувала мені фрукти з миски, а Тук налив склянку води. Я став дуже худим, сказала Елісон. Це була правда, останнім часом я часто забував поїсти.

Я розповів їм про світ за межами Вокса. Роздуте сонце зірвало геть атмосферу Землі. Незабаром земна кора планети почне танути, і Вокс опиниться на плаву в морі розплавленої магми.

- Але ти можеш утримати нас живими, - сказав Тук, повторюючи те, що я сказав йому кілька тижнів тому. - Вірно?

- Я вважаю, що зможу, але я не бачу сенсу у перебуванні тут.

- Куди нам податися?

Сонячна система не була повністю негостинною, незважаючи на опухле сонце. Біля Юпітера і Сатурна були місця відносно теплі і стабільні. Вокс міг плавати невизначений термін у синьо-сірих морях Європи, наприклад, в атмосфері не більше токсичній, ніж на Землі.

- Марс, - раптом сказала Елісон. - Якщо серйозно, я маю на увазі, якщо ми дійсно можемо подорожувати між планетами - на Марсі є Арка!

- Ні, більше немає. - Гіпотетики захистили Марс, коли виявили там присутність людей. Але останній марсіани помер кілька століть тому, і руїни були ретельно пережовані гпотетиками; За останні десятиліття Арка була залишена розпадатися і розпалася. (Я витягнув це знання з басейну даних від гіпотетиків, - даних, які стали моєю другою пам’яттю). Марс був зачиненими дверима.

- Але ти казав, що Вокс-коре може функціонувати як свого роду космічний корабель, - Елісон впиралася. - Як далеко він може полетіти, як швидко?

- Він може полетіти на будь-яку відстань. Але тільки з дуже невеликою частиною від швидкості світла.

Їй не потрібно було пояснювати, що вона думає. Планети, які складали Кільце Світів були зв’язані Арками, але розділені величезними відстанями у космосі. Деякі з цих відстаней були розраховані астрономами навіть у час Тука. Найближчий людський світ був більше ніж за сто світлових років від Землі. Досягнути його означало зайняти кілька життів.

- Але я можу змінити хід часу, так що це забере набагато менше часу. Тільки сто днів, суб’єктивно.

- Але це не буде сучасне Кільце Світів, коли ми туди дістанемося, - сказала Елісон.

- Ні. Пройдуть тисячі років. І неможливо передбачити, що ми там знайдемо.

Вона подивилася на ліс. Промені штучного сонячного світла бризкали крізь дерева, як яскраві смуги крізь пальці. Висока стеля ярусу мала колір кобальту. Жодної пташки або комахи не було тут. Не було чути ніякого звуку, крім шелесту листя.

Через деякий час вона повернулася до Тука. Він кивнув.

- Добре, - сказала вона. - Вези нас до нового дому.

*