Вихор

- Мене більше хвилює те, що відбувається в голові Орріна, ніж те, чи це правда. Пам’ятаєш, що він сказав Аріель? - “Сьогодні вночі”.

- Він має незакінчену справу. Або принаймні думає, що має.

- Вірно. Те, чого він не знає, що Фіндлі і його люди в стані підвищеної готовності. У них є приватні автомобілі, припарковані у схованках по всьому периметру складу.

- Приватна охорона? Що, як це Брінкс?

- Ні, це не Брінкс. Ці хлопці не мають контактів з ними, і не рекламують себе.

Сандра затремтіла і сказала собі, що це через раптову вогкість у повітрі.

Зовні, в потоці дощу, з’явився міський автобус. Калюжа, яка сформувалася навколо блокованого зливу і колеса автобуса хлюпнули на трьох байдужих синіх комірців, - хлопців, які чекали на нього. Вони сіли. Ніхто не вийшов. Автобус поїхав.

- Орріна можуть побити, - сказала вона.

- Ми побачимо його, заберемо до Аріель і переконаємося, що вони обоє виїхали з міста. Це план. Якщо він не приїде, ми насправді нічого ми можемо зробити.

Піднявся вітер. На всій вулиці було лише одне дерево - веретеноподібне деревце на галявині, яку оминав тротуар, саджанець гнувся і хітився під поривами бурі, як скручений артритом пенсіонер. Скляні шибки ресторану погримували.

Сандра виявила, що її думки повертаються до шраму на тілі Бозе та історії смерті його батька в Індії.

- Ті злодії, що увірвалися до твого батька в Мадрасі, - сказала вона.

Він кинув на неї переляканий погляд.

- Ти щось знаєш про них?

- Що вони робили?

- Ти справді хочеш це знати?

- Мені цікаво. - Я вправі знати, подумала Сандра.

Тиша. Тоді:

- Я думав, ти здогадалася. Вони були під наркотиками.

- Якими наркотиками?