Вихор

- Якщо я не можу піти, я спробую сховатися. Я намагаюся створити захищений простір всередині Мережі. Не для мого тіла, а для моєї особистості. Я спробую. Але гіпотетики дуже потужні. А Корифей… Корифей це безумство.

*

Корифей це безумство.

Як Трей я ніколи не думала багато про Корифея. Мало хто з нас взагалі його помічав. Корифей був абстракцією, назвою для процесорів, тихих і непомітних посередників між Мережею і вузлами. Наші викладачі показували нам діаграму, щоб пояснити його функцію - настільки, наскільки ми хотіли (а ми не хотіли) або повинні були знати. Система була стабільною, самозахищеною, зберігалася нескінченно, і працювала бездоганно уже протягом п’яти століть. Які були причини для того щоб сказати, що Корифей збожеволів?

Проблема була в пророцтвах вокситів. Наші засновники вписали їх як незмінні для Корифея аксіоми, безальтернативні істини, захищені від дебатів або перегляду. Це не мало значення, коли гіпотетики були далекою метою, до якої ми поступово наближалися. Але тепер ми прийшли до кінця шляху. Пророцтво зіткнулося з реальністю, і очевидний висновок - що пророцтва, можливо, помилялися - така можливість у Корифея була заборонена для перегляду.

Цей конфлікт розігрувався в системах відеоспостереження та інфраструктур, які пов’язали в однен ціле наше життя і нашу технологію; він розігрувався між лімбічними інтерфейсами і приватними емоціями усіх, хто носив вузол.

- Що є особливо небезпечним, - сказав Ісаак, - що ніхто не може передбачити результат. Найбільш вірогідним результатом є асимптотична тенденція до самозгубної поведінки у двох аспектах, органічному і неживому, колись спільної системи, - і додав, - це вже відбувається… швидше, ніж я очікував.

Я запитав його, що він мав на увазі, тому що не розумів.

- Кінець Вокса настане через кілька днів. Це означає, що немає ніякої необхідності у поставках продуктів харчування. Або надлишку людей, оскільки вони не є добровільною частиною процесу. - Він відвернувся, ніби не міг дивитися нам в очі. - Корифей вбиває останніх фермерів.

*

Я відмовився повірити в це, поки не побачу доказів. Як тільки Ісаак залишив нас, ми поїхали по вертикалі транзитом на одну з високих веж і знайшли панорамні вікна. Була ніч, але небо було надзвичайно ясне і місяць висів яскравою плямою на північному обрії.

Фермери жили в порожнистих печерах на віддалених островах архіпелагу Вокс. Вони налічували близько тридцяти тисяч душ до повстання, тепер їх було менше, але принаймні половина вціліли.

Зараз: ні.

Зовнішні острови тонули. Корифей від’єднав їх від центрального острова і відкрив стародавні тунелі до моря.

Будь-які фермери, які пережили первісну повінь, піднімаючись до найвищих рівнів, вмирали, тонучи. Море Росса тягло острови вниз у великих хвилях піни фіолетового кольору. Гейзери води виривалися з обрубаних транзитних тунелів і портів. Скелі з інкрустованого граніту востаннє піднялися з отруйного моря, а потім нахилилися і оселилися під ним назавжди, залишаючи жирні залишки й заплутані гілки мертвих лісів.

Я стояв там більше години, занадто приголомшений, щоб навіть плакати.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

САНДРА І БОЗЕ

Бозе поїхав з нею до будинку, де Оррін колись знімав кімнату. Це була п’ятиповерхова будівля у верхній частині міста, у яку вони зайшли через незамкнені двері: вікна виглядали як закриті очі проти похмурої байдужості тепла від поверхні страждаючої вулиці, в дверях валялися розбиті шприци. В одному з цих номерів, подумала Сандра, в довгий пообіднй час до початку нічної зміни Оррін терпляче заповнював свої записники, по сторінках, день за днем.

- Ти думаєш, що він прийшов сюди?