Вихор

- у мене є кілька питань, якщо дозволите.

Бозе, здавалося, здивувався. Аріель нетерпляче зітхнула, але кивнула.

- Останній раз, коли ми говорили, ви сказали нам, що Оррін лагідний за вдачею і ніколи нікому не зашкодить. Ви пам’ятаєте це?

Губи Аріель стислися.

- Звичайно пам’ятаю.

- Але він пробував покинути Державну опіку і вкусив чергового, який намагався його втримати.

- Це брехня.

- Це можливо, але санітар наступного дня носив пов’язку. І він стверджував, що Оррін вкусив його.

- Я не сприймаю серйозно нічого з того, що ці люди говорять. Ви говорили, що покинули роботу?

- Я зробила це. І не працюю там більше. Я просто хочу, отримати чіткі відповіді.

Аріель трохи знітилася. Тоді сказала,

- Ніхто не досконалий, докторе Коул. Я сказала вам, що Оррін лагідний, і це правда. Можливо я трохи перебільшила - останній раз, коли ми говорили, але ви працювали на людей, які його замкнули, - я не хотіла говорити нічого іншого, щоб не зробити йому ще гірше.

- Перебільшили, це як?

- У Орріна було кілька випадків, коли він ріс. Він довготерпеливий, доктор Коул, і він ненавидить бійки, але це не означає, що він ніколи не давав здачі. Сусідські діти випробовували його терпіння. Давали йому клички і все таке. Невеличкий Оррін утікав, але деколи він втрачав терпіння.

Сандра і Бозе обмінялися поглядами. Бозе сказав:

- Як часто це відбувалося, Аріель?

- О, я не знаю. Можливо, один або два рази на рік, коли він був молодшим.

- Чи було колись щось серйозне? Він робив комусь боляче, або зробив калікою кого-небудь?

- Ні…

- Що б ви можете розповісти ще, що може допомогти нам знайти його.