— Її ім’я — Серванто, ви знаєте це, капітане? Л’Ешассері — назва її маєтку.
— А цей лжеєпіскоп з Агри, він же просто кюре не знати якої парафії.
— Парафії Доль. Його звуть Гійо де-Фольвіль. Він принаймні хоробрий і добре б’ється.
— Попи там, де потрібні солдати! Єпіскопи, які, власне, і не епіскопи! Генерали, які зовсім не генерали!
Ла В’євіль перебив Буабертло:
— Капітане, є в вашій каюті «Монітер»[16]?
— Є.
— Які тепер вистави йдуть у Парижі?
— «Адель і Поліна» та «Печера».
— От хотілося б побачити!
— Побачите. Ми будемо в Парижі через місяць.
Буабертло на мить замислився і додав:
— Це найпізніше. Уіндгем так говорив лордові Гуду.
— То, виходить, капітане, наші справи не такі погані?
— Все було б добре, чорт забери, якби краще воювали в Бретані.
Ла В’євіль похитав головою.
— Капітане, — спитав він, — ми висадимо на берег морську піхоту?
— Якщо побережжя за нас. А як вороже, — то ні. Часом на війні треба ломитися в двері, часом пролізти крадькома. Громадянська війна завжди повинна мати в кишені всяке знаряддя. Зробимо все можливе. Найбільше потрібен зараз вождь.
І Буабертло задумливо додав:
— Ла В’євіль, яка ваша думка про шевальє де-Дьєзі?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША НА МОРІ“ на сторінці 19. Приємного читання.