— Син Філіппа Егаліте[15]. До речі, коли ж цей Егаліте стане королем?
— Ніколи.
— А все ж він пробирається до трону. Йому в пригоді стають власні злочини.
— І заважають його пороки, — сказав Буабертло.
Помовчали знову деякий час, і Буабертло продовжував:
— Проте він мав бажання помиритись. Приїздив побачитися з королем. Я саме був у Версалі, коли його витурили.
— Турнули з сходів?
— Авжеж.
— Добре зробили.
— Ми прозвали його Bourbon le Bourbeux — Брудним Бурбоном.
— Дуже влучно, — лисий, у прищах, царевбивця. Тьху!
А Ла В’євіль додав:
— Я був з ним в бою при Уессані.
— На кораблі «Святий дух»?
— Так.
— Якби він тоді послухався сигналу адмірала д’Орвіль держатися за вітром, англійці не змогли б пройти.
— Безперечно.
— А правда, що він з переляку сховався в трюм?
— Ні. Але ці чутки варто підтримувати.
І Ла В’євіль голосно зареготав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША НА МОРІ“ на сторінці 17. Приємного читання.