Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША НА МОРІ»

— Молодого?

— Так.

— Як командувача?

— Так.

— Та й цей, знову ж таки, офіцер для відкритого бою і регулярних воєнних дій. Тутешні хащі знає тільки селянин.

— Отже, треба погодитися на генерала Стоффле та генерала Катліно.

Ла В’євіль подумав хвилинку і сказав:

— Потрібен принц, принц французький, принц крові. Справжній принц.

— Чому? Коли кажуть «принц»…

— Кажуть «боягуз». Я це знаю, капітане. Але це потрібно, щоб впливати на йолопів-мужиків.

— Любий мій шевальє, принци не хочуть воювати.

— Обійдеться й без них.

Буабертло машинальним рухом притиснув руку до лоба, немов видавлюючи якусь думку. Він сказав:

— Спробуємо, врешті, цього генерала.

— Це дворянин високого роду.

— Ви гадаєте, він підійде?

— Аби тільки був добрий! — сказав Ла В’євіль.

— Тобто лютий, — сказав Буабертло.

Граф і шевальє перезирнулися.

— Пане Буабертло, ви сказали правдиве слово. Лютий. Так, це те, чого нам треба. Ця війна — війна без пощади. Епоха жорстоких. Царевбивці відтяли голову Людовіку XVI, — ми четвертуємо царевбивць. Так, нам потрібен генерал — генерал нещадний. В Анжу і Верхньому Пуату командири граються в великодушність та милосердність — і нічого не виходить. В Маре і в Ретці командири жорстокі, і все як слід. Саме тому, що Шаретт жорстокий, він не піддається Пареннові. Гієна проти гієни.