І двері каюти зачинились.
III. АРИСТОКРАТИ І ПРОСТОЛЮДИНИ ПЕРЕМІШАЛИСЯ
Капітан і його помічник знову піднялися на палубу і стали ходити поруч, про щось розмовляючи. Вони говорили, зрозуміло, про свого пасажира, і ось який був зміст цієї розмови.
Буабертло буркнув півголосом на вухо Ла В’євілеві:
— Скоро побачимо, який з нього вождь.
Ла В’євіль відповів:
— А поки що він принц.
— Майже.
— У Франції дворянин, а в Бретані — принц.
— Як Ла Тремуйлі та Рогани.
— Він їм родич.
Буабертло продовжував:
— У Франції і при виїздах короля він маркіз, як я граф, а ви шевальє.
— Де вони, ті виїзди! — вигукнув Ла В’євіль. — Ми їздимо тепер тачками.
Запала мовчанка.
Буабертло знову почав:
— Коли нема французького принца, згоди́́ться й бретонський.
— Коли нема дрозда… Ні, коли нема орла, згодиться й ворон.
— Мені більше до вподоби шуліка, — сказав Буабертло.
А Ла В’євіль підтримав:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША НА МОРІ“ на сторінці 15. Приємного читання.