TextBook І обернулась до солдатів.
— Не стріляйте, товариші!
Потім кинулася в чагарник. Солдати за нею.
Там справді хтось був.
В гущавині, край однієї з тих круглих ям, які лишаються в лісах від багать, серед гілля, що поспліталось і утворило ніби листяну кімнату, трохи відкриту з одного боку, ніби альков, сиділа на моху жінка й годувала груддю немовля, а на колінах у неї лежало ще дві біляві голівки сплячих дітей.
Це й була засідка!
— Гей, ви! Що це ви тут робите? — вигукнула маркітантка.
Жінка підвела голову.
Маркітантка додала розлютовано:
— Чи ви збожеволіли, що тут сидите! Ще трохи, і вас би застрелили!
Потім, звертаючись до солдатів, маркітантка пояснила:
— Це жінка.
— Самі бачимо, не сліпі! — сказав один гренадер.
— Піти в ліс, щоб тебе вбили! Треба ж вигадати отаке! — не вгамовувалась маркітантка.
Перелякана, приголомшена жінка збентежено озиралася, ніби крізь сон розглядаючи рушниці, шаблі, багнети, суворі обличчя.
Діти прокинулися й заплакали.
— Я хочу їсти, — сказало одне.
— Я боюся, — сказало друге.
Маленьке не переставало ссати.
— А от ти знаєш, що треба робити, — промовила маркітантка до нього.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША НА МОРІ“ на сторінці 2. Приємного читання.