Розділ «Ґустав Майрінк Ґолем»

— Терпуг! Терпуг! — шепотів голос у моєму мозку. Я прикинув відстань: крок до столу, ще два до Васертрума. Я вже, було, зібрався до стрибка, як на порозі, ніби з-під землі, виринув Гілель.

Кімната закружляла мені в очах.

Я тільки бачив — ніби крізь туман, — непорушну постать Гілеля і Васертрума, той крок за кроком відступав під стіну.

А тоді почув голос Гілеля:

— Ви ж, Аароне, знаєте вислів: «Усі євреї стоять горою один за одного». Не перекладайте занадто багато відповідальності на інших… — він ще додав кілька гебрейських слів, яких я не розумів.

— Що змушує Вас підслуховувати за дверима? — пирскаючи слиною, пробелькотів тремтячими губами лахмітник.

— Підслуховував я чи ні, Вам що до того! — і Гілель знову додав якусь фразу гебрейською, яка цього разу прозвучала погрозливо. Я гадав, що зараз спалахне сварка, але Васертрум навіть не писнув, якусь мить пом'явся і твердим кроком пішов геть.

Я насторожено глянув на Гілеля. Він подав мені знак мовчати. Видно, чекав чогось, бо напружено прислухався до звуків у сходовій кліті. Я хотів піти й зачинити двері, але він стримав мене нетерплячим порухом руки.

Минула, певно, ціла хвилина, знову почулося човгання старечих ніг — лахмітник повертався. Гілель мовчки пропустив його й подався геть.

Васертрум зачекав, доки той відійде якнайдалі, і злісно буркнув:

— Віддайте годинника!

Жінка

Де ж це Харусек подівся?

Минула вже майже доба, а він ще не з'являвся.

Невже забув про умовний знак? Чи може, не побачив його?

Я підійшов до вікна й спрямував люстерко так, щоб віддзеркалений сонячний промінь упав просто на заґратований люфт його льоху.

Учорашнє втручання Гілеля мене значно заспокоїло. Він неодмінно б застеріг мене перед загрозою небезпеки.

Більше того: Васертрум не міг вдатися ні до чого кардинального. Від мене він одразу повернувся до своєї ятки. Визирнувши з вікна, я бачив, як він, опершись на ляду, непорушно стоїть позаду своїх сковорідок — ніби з досвітку нікуди не відходив.

Нестерпне це вічне чекання!

М’яке весняне повітря, що вливалося крізь відчинене вікно в сусідній кімнатці, сповнювало мене болісним туском.