TextBook — Ні… Я жива… Я сплю…
І все.
Я щосили прислухався.
Намарно.
Більше ані звуку.
Від хвилювання і трему в усьому тілі я мусив опертися на кант лежанки, щоб не впасти на Лапондера.
Видиво було неймовірно реальним, я, справді, ніби бачив перед собою сонну Міріам і ледве стримався, щоб не припасти поцілунком до уст убивці.
— Генох! Генох![6] — раптом почув я лепетання Лапондера, а потім дедалі виразніше: — Генох! Генох!
Я відразу впізнав Гілеля.
— Це ти, Гілелю?
Мовчання.
Я згадав, як десь читав, ніби можна спонукати сплячого до розмови, запитуючи його не у вухо, а спрямовуючи думки до нервового сплетіння у ямці під грудьми. Так і зробив.
— Гілелю?
— Я чую тебе!
— Міріам здорова? Ти все знаєш? — заторохтів я.
— Так. Я усе знаю. Давно знав… Не турбуйся, Геноху, і не бійся!
— Зможеш мені пробачити, Гілелю?
— Я ж сказав, покинь турботи!
— Ми скоро побачимося? — я боявся, що не розберу відповіді, бо вже попередня фраза прозвучала ледь чутно, ніби не мовив її Гілель, а видихнув.
— Сподіваюся. Я чекатиму на тебе… якщо зможу… потім мушу податися… до країни…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елізабет Мак-Нілл » автора Майрінк Ґустав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ґустав Майрінк Ґолем“ на сторінці 118. Приємного читання.