Розділ «21 розділ Бляшаний Лісоруб зриває троянду»

— А може, безпечніше видати тебе Глінді, та й квит? — запитала знервована Жинжур.

— Видай — і враз позбудешся Смарагдового міста! — рішуче відповіла відьма. — А якщо не заважатимеш мені робити мою справу, тоді я врятую і тебе, і себе.

— Роби свою справу, — погодилася Жинжур. — Бути Королевою — це так гарно, шляхетно, й мені ні крихти не хочеться повертатися додому, щоб застеляти там ліжка й мити після всіх посуд…

Тоді старезна Момбі наказала привести до себе Джеллі Джем і взялася виконувати якийсь зі своїх старих чаклунських обрядів.

Чари миттю подіяли, і Джеллі почала перетворюватися на стару відьму.

Момбі натомість стала як дві краплі води схожа на Джеллі, і, мабуть, ніхто не помітив би підміни.

— А тепер, — сказала Момбі Королеві, — нехай твої войовниці візьмуть оце дівчисько й відведуть його до Глінди. Вона подумає, що це справжня баба Момбі, й одразу ж повернеться на свій Південь.

І Джеллі, котра накульгувала, мов стара баба, повели через міську браму й віддали Глінді.

— Ось людина, яка вам потрібна, — промовила одна з войовниць, — і Королева просить вас, щоб ви відступили від міста, як обіцяли, і дали нам спокій.

— Я дотримаю свого слова, — пообіцяла Глінда, не приховуючи задоволення, — але тільки тоді, якщо це справді баба Момбі.

— Звісно ж, це вона, — відповіла стража, певна того, що так воно й є, і повернулась у місто.

Коли вона пішла, Добра Чаклунка скликала до свого намету всіх Солом’яникових друзів і взялася допитувати гадану бабу Момбі, куди та поділа принцесу Озму. Джеллі ж і гадки не мала, чого від неї хочуть, рознервувалась цими розпитами і, на превелике Гліндине здивування, розридалася.

— Це якесь хитромудре ошуканство! — вирішила Глінда, і її очі запалали гнівом. — Це взагалі не стара Момбі, а зовсім інша особа, яку перетворили в Момбі! Ану, кажи, — наказала вона дівчині, що вся аж тремтіла, — як тебе звати?

Але Джеллі не зважилась сказати правду Добрій Чаклунці, до смерті перелякавшись, бо стара відьма пригрозила їй: зізнаєшся в ошуканстві — зі світу зживу! Та Глінда була не тільки добра і вродлива, а ще й розумілася на чарах так, як ніхто більше в усій Країні Оз. Тож Чаклунка проказала кілька чарівних слів, якось дивно повела руками — і от уже перед ними стояла справжнісінька Джеллі Джем, а баба Момбі тієї ж миті, далеко за міськими мурами, в королівському палаці Смарагдового міста, знову стала старою горбатою бабою з лихим обличчям.

— Овва, та це ж Джеллі Джем! — зрадів Солом’яник, упізнавши в дівчині давню знайому.

— То наша тлумачка! — пояснив страхопуд Джек, і тут його усмішка була доречною.

І Джеллі мусила розповісти про викрутаси старої Момбі й попросила, щоб Глінда не дала її скривдити, і Глінда пообіцяла заступитися за дівчину. Та цього разу вона розсердилася не на жарт і наказала переказати Жинжур, що її обман викрито і та має видати їй справжню бабу Момбі, а то буде їй лихо.

Іншого Жинжур і не чекала, бо коли стара відьма знову стала сама собою, було ясно: оману викрито.

Але підступна відьма вже задумала новий підступ і намовила Жинжур собі за спільницю. За її намовлянням самозвана Королева відповіла Гліндиній посланниці так:

— Скажи своїй правительці, що я ніде не можу знайти бабу Момбі. Якщо вона захоче сама пошукати її у Смарагдовому місті, я не матиму нічого проти. Вона може взяти з собою своїх друзів. Але Чаклунка має дати слово: якщо вона не знайде стару Момбі до заходу сонця, вона має покинути наше місто по-доброму й більше нас не турбувати.