Розділ «19 розділ Чудодійні бажальні пігулки д-ра Нікідіка»

— Може, ти? — запропонував Чіп.

— Це неможливо, — заперечив Солом’яник.

— Чому? Рот же в тебе є, правда? — запитав хлопець.

— Так, але він намальований, а горлянки в мене взагалі немає, — пояснив Солом’яник. — Крім того, як на мене, — вів далі він, пильно оглядаючи всіх по черзі, — як на мене, єдиними серед нас, хто може щось ковтати, є Чіп і Брошковий Жук.

Хлопець не знайшов, що йому заперечити, й сказав:

— Тоді перше бажання загадуватиму я. Дайте мені одну з отих Срібних Пігулок.

Солом’яник спробував дати хлопцеві пігулку, але вона була надто делікатна для його клешнюватих рук, тож він протягнув Чіпові перцівничку. Чіп узяв одну пігулку і ковтнув.

— Рахуй! — закричав Солом’яник.

— Пів, один, три, п’ять, сім, дев’ять, одинадцять! — рахував Чіп. — Тринадцять, п’ятнадцять, сімнадцять!

— А тепер загадуй бажання! — крикнув Бляшаний Лісоруб.

І тут Чіпове тіло пройняв такий страшний біль, що йому аж віддих перехопило.

— Пігулка отруєна! — ледве прохрипів він. — О-о!.. О-о-о-о!.. Ай! Убили-и-и!.. Пече-е-е!.. О-о-ой!.. — і він у таких корчах став качатися гніздом, що всі просто перелякалися.

— Що я можу для тебе зробити? Кажи, благаю, не мовчи! — кричав Бляшаний Лісоруб, і по його нікельованих щоках текли сльози співчуття.

— Я… я не знаю! — відповів йому Чіп. — О-ох! Я хотів би не ковтати ту пігулку!..

І тут біль ущух так само несподівано, як і почався, хлопець схопився на ноги і побачив, що Солом’яник здивовано розглядає щось на денці перцівнички.

— Що сталося? — запитав хлопець, трохи присоромлений тим, що відбулося.

— Овва, а в перцівничці знову три пігулки! — вигукнув Солом’яник.

— А скільки ж їх там має бути? — незворушно проказав Брошковий Жук. — Чи, може, Чіп не бажав, що краще б йому не ковтати тієї пігулки? Його бажання здійснилося, і тепер виходить, що він не проковтнув жодної пігулки. Тож ясно як день, що їх тут рівно три.

— Може, й так. Та однак я мало не зомлів, так мені було боляче, — мовив Чіп.

— Не кажи дурниць! — відрубав Брошковий Жук. — Якщо ти ніколи не ковтав пігулку, як вона могла завдати тобі болю? І коли збулося твоє бажання, з’ясувалося, що ти не ковтав пігулки, тож ясно як день, що в тебе нічого й не могло боліти.