Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

— Брати вбивають братів! Сперечаються через молитву, а краще б молилися! Ганьба! Ганьба чеченському роду!

Я виповзла з-за дерева з Азаматом на руках. Азамат тремтів, злякавшись пострілів, у нього похололи руки, але він не плакав, стиснувши по-чоловічому свої дитячі губи.

Додому ми їхали під враженням. А коли зайшли, я відчула особливий холод Смерті. Наш гість, голуб, помер у старій картонній коробці. Завтра на світанку я поховаю його.

П.

Я вдома в Кайли.

Знаєш, Щоденнику, що таке «марнана»? Марнана чеченською мовою — свекруха. Вона прибула в багатолюдну квартиру, де моя мама доглядає маленького Азамата. По-домашньому її звуть Аліса. Вона гінеколог. Поскаржилася, що останнім часом у республіці чеченки часто роблять аборти — важко забезпечувати великі сім’ї. Кайла подарувала марнані свої найдорожчі речі, прикраси. Аліса живе у квартирі своєї невістки, в мікрорайоні. Аліса сказала, що її діти виросли в дитбудинку.

— Мій Алхазур вирізнявся особливою жорстокістю, — повідомила вона за чаєм з бубликами. — У дитинстві він убивав кошенят і цуценят! Душив, розривав на частини. Любив відірвати тварині голову! Ще у два-три рочки. Стількох курчат живцем загриз! І я прийняла рішення віддати його в дитбудинок. Коли він виріс, то повернувся в сім’ю. Став слухняним, гарним сином. У 2001 р. його помилково забрали на зачистці російські військові. Катували. Били. Думали, він бойовик. Відпустили за дві тисячі доларів. Спасибі, допомогли зібрати божевільну суму люди на ринку й далекі родичі. Спасибі, заступилася за мого сина французька журналістка Манон Луазо! Вона ночувала кілька днів біля російської частини й вимагала віддати мого сина живим! Адже тих, кого забрали — вбили, або вони збожеволіли.

Поки вона це говорила, складався пазл. Я немов отямилася від дикого й безглуздого сну, у якому весь час перебувала: Алхазур у дитинстві мучив тварин, а коли виріс, відчув на власній шкурі, як це. Люди, самі того не відаючи, показали йому істину. Зараз він любить тварин! Обіймає кошеня Кузю, яке гидить у його капці!

Мене ж також поранило під час обстрілу ракетою. Виходить, я теж щось робила не так.

Таня-інвалідка попрохала нас дізнатися про долю іншого хлопця, якого схопили на зачистці разом з Алхазуром. Алхазур сказав, що той хлопець після катувань військових збожеволів. Дальша його доля невідома.

Я довідалася, що вчора на ринку стріляли з білої машини без номерів. А сьогодні я бачила білу машину без номерів, і в ній сидів Мулла. До Кайли він не показується, тому що винен гроші. Побачивши мене через скло, Мулла моментально від’їхав.

Ще забула повідомити: я зустріла Чорного Принца. Він продавав якісь підробні документи в торговельному ряду.

P. S. Мамі купили спідницю, мені хустку. Алхазур і Кайла шепотілися при мамі чеченською мовою, що потрібно їй не сто рублів на день платити, а п’ятдесят. А мама зрозуміла і сказала:

— За п’ятдесят рублів я з дому не вийду!

Вони перелякались і вмовили її не гніватись.

Сьогодні я пішла в редакцію «Молодості». Узялися мене супроводжувати на прогулянці мама й Азамат. Над газетою зібралися хмари. Міліціонер і слідчий саме брали пояснення в Цариці щодо погроз отруйною ртуттю.

Совґат і Квіточка колективно заявили, що я брешу. За новою версією виявилося, що Цариця знала мене з пелюшок, допомагала няньчити, а потім, коли я підросла, особисто влаштувала (сама там не працюючи) у газету «Молодість». Годувала й напувала все життя!

Проте, незважаючи на всі лицемірні запевнення цих осіб, міліціонери взяли з них пояснювальні. Бухгалтерка, яка дісталася нам іще з часів царювання Професора й Алана, підписала папір проти мене, але в цьому папері все неправда. Папір говорить, що я — недисциплінована працівниця і прогулюю роботу. А саме: прогуляла 20 і 22 вересня. Папір видано, щоб догодити Цариці.

Але в ті дні я була на роботі, це нашої бухгалтерки не було. У мене є диктофонний запис, зроблений цілком випадково. На ньому кореспондент нашої газети Ельза питає:

— Коли в нас буде зарплата за серпень? Сьогодні вже 22 вересня!