Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

П.

У будинку немає ні краплини води. Водовоз не приїхав — води набрати нізвідки. Качалка, що була в сусідньому дворі, зламана.

Їздили вчора на Північний базар. Після того як Джамалай «завинив», з’явившись до нас у неналежному вигляді, він став тихий і неймовірно скромний. Допомагає зовсім безкорисливо. Тільки торгувати нам немає чим. Ледве вдалося купити картоплі та банку рибних консервів.

Сьогодні бачили Зайчика. Вона гуляла зі своїми діточками. Поговорили з літньою Людою, сусідкою з колишнього будинку. У Люди, бабусі Айші, зламана рука. Каже — впала.

P. S. Міліціонер вибачився перед мамою за другу дружину. Та ходить зла й заплакана. Сусіди передали міліціонерові слова моєї мами про лінь.

P. P. S. Мені надіслали лист із фонду А. Сахарова! Слід прийти до якоїсь пані Байсарі.

Привіт!

Ми пішли до жінки, яка надіслала лист. Виявилося, Байсарі заснувала фонд на кошти зі США, а також їй допомагають російські правозахисники. Я зрозуміла, що правозахисники — це люди, які мають когось захищати, і вирішила докладніше в цьому питанні розібратись.

Її фонд випускає журнал. У ньому публікуються такі місцеві знаменитості, як Ліана й Інал. Байсарі подарувала мені книжку «Чечня. Право на культуру». У книжці є прекрасні малюнки Асі Умарової. Дивовижно, але я особисто знайома з цією дівчиною; у малюнках Асі є філософія та мудрість.

Байсарі розповіла, як подорожувала до Америки. Її рідна дочка живе в Європі. Щодо моїх воєнних щоденників Байсарі відразу заявила, щоб я віддала їй оригінали. У суботу вона летить до Москви, в музей Сахарова. Оце вже ні! Перепишу, в чому суть, і дам кілька сторінок.

Ми купили печива. Почастували дітей Зайчика. Її брата вбили. Тіло ховати рідним не віддали. Сестра не бачила його багато років, з юності. Я чула від людей, що її брат був неймовірно хоробрим. Тепер я можу написати його ім’я — Ґелаєв Руслан.

Забігала до рідної редакції — зарплатні немає!

Літаки останні два дні скидають бомби на прилеглі села. Люди навколо розповідають, що вчора вони скинули бомбу в Ножай-Юртівському районі. Загинули мирні люди.

Була в уряді. Розмовляла з радником президента. Писатиму статтю.

Ґапур із газети «Известия» віддав гонорар.

Муса з міністерства задоволений: вірші, що я йому «відредагувала», він видав у місцевих газетах як свої. Мені довелося їх повністю заново скласти, тому що було задано тільки тему.

У Школі кореспондентів іспити, заліки, курсові! Я готувалась. Але сьогодні мене повідомили:

— Усі твої документи загубились!

— Як?!

— Ти сама в цьому винна!