Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

З «Молодістю» коїться не розбереш що. Професор і Алан раптово звільняються (чи їх «звільняють»?).

Новий редактор — жінка. Не знаю, яким шефом буде вона. Зовні красива чеченка сорока років, у величезній хустці. Люди звуть її «Цариця» за горду поставу. Мені Цариця відразу сказала:

— Під російським прізвищем не публікуватиму!

Алан наостанок привласнив мій гонорар за листопад, а голова з цього приводу сумно змовчав. Але, все ж таки розуміючи моє тяжке становище й несправедливість, голова взяв мої статті для газети в м. Ґудермесі.

Ми з мамою носили кошеня до лікаря. Котик Серж упав з балкона і зламав задні лапки. Лікар сказав:

— Можливо, він одужає.

Мій кіт Борзик загубився у зв’язку з переїздами. Зараз у нас дві кішки й один котик.

Подарунків до Нового року немає. Ми поставимо в кімнаті стареньку ялинку зі сріблястою мішурою, і все.

Одержала зарплатню за грудень місяць. Гонорар за грудень мені теж, на жаль, не віддали. Алан подбав.

Купила трохи солодкого печива та чай.

Я бажаю всім здоров’я! Дуже хочу, щоб мама одужала і її більше не мучили страшні спогади й страждання, від яких вона стає сама не своя.

Хай буде проклята ця війна і всі, хто її влаштував, щоб убивати простих мирних людей!

2004

Місто закопалось у сніг, як великий капловухий пес. Коли годинник бив «Бом! Бом!», я за традицією написала бажання, підпалила папірець і кинула його в склянку з гранатовим соком. Хочу бути здоровою і красивою!

Читала улюбленого Вертинського.

Коли музика млосна до танцю поплине —

Голос труб і фаготів в старім казино, —

Ми за Ваші вуста і печаль їх дитинну

Будем пити вночі золотаве вино.

P. S. В оселі страшний холод. Болять застуджені суглоби, і сильні болі в ногах, де були осколки. Немає ніякого опалення.