Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Учора в Октябрському й Заводському районах були підірвані автобуси з мирними людьми. Дуже небезпечно — можна загинути щомиті.

Якщо в місті припиняються теракти, військовим не платять бойових. Війна — єдиний спосіб для багатьох із Росії підзаробити.

Джамалай, літній сусід, який возить нас на Північний базар, розповів, як перед його старенькою «Волгою», метрах у десяти, вибухнула легкова машина. Загинули водій і жінка з дитиною в салоні. На дорозі серед білого дня невідомі підклали фугас! Після цього військові похапали людей: була зачистка.

Однак, Щоденнику, маю і приємні новини: я йшла вулицею, і раптом до мене кинувся чоловік із фотоапаратом. Він сказав мені:

— Можна, заради Аллаха, я тебе сфотографую?

Я запитала:

— Навіщо це?!

Він мусив мене вмовляти. Виявилось, він місцевий фотограф і прикрашає свою студію в центрі міста. Він просто на вулиці зробив кілька фотографій. Сказав:

— Чудово вийшло!

Я була в жовтому костюмі й невеликій хустці — ішла до редакції журналу.

Бачила в інституті Ібрагіма. Ми разом перебігали відкритий простір між корпусами — незрозуміло звідки лунали автоматні черги. Гриміла перестрілка.

У журналі «Вай» мене дістав співробітник на ім’я Інал. Інал загравав, намагаючись привернути до себе увагу. Це чеченець поважного віку. Одержав по лапах, почав злитись. Але Інал цікавиться містикою. Тому ми спілкуємось, навіть коли я заходжу до редакції зовсім в інший відділ.

Ще я подружилася з чеченським поетом У. Яричевим. Його вірші я любила з дитинства. Часто розповідала в школі, на позакласному читанні. Тепер, коли я прочитала йому свої рядки, він сказав, що захоплюється мною.

Мама бачила Зарґан і хворого хлопчика Тіму. Вони переселилися до порожнього зруйнованого будинку. Пічку топлять дровами й купують каламутну воду у відрах.

Зарґан подала документи до уряду на надання допомоги їй і дитині, але їй усно пояснили, що допомогти не можуть і що таких самих нещасних багато. Зарґан підробляє на їжу тим, що розбирає з іншими людьми великі п’ятиповерхові будинки на цеглу. Скупники платять копійки.

Вона розповіла, що під Ґрозним знайшли величезне поховання трупів. Багато тіл без внутрішніх органів. Вирізані були навіть очі.

У нас часто бувають випадки, коли люди виходять із дому й зникають безвісти.

Я забігала до журналу «Вай». Інал упрохав мене «подивитися на відстані». Експеримент із індійських практик. Я обіцяла.

Мама допомагає мені няньчити дівчинку Тамілу. Гуляє з нею, поки я зайнята на сесії.

Сьогодні потрапила з однокурсницею в халепу. З інституту в центр вирішили їхати разом. Під’їхала маршрутка, а я дивлюсь: у неї номер 666! Кажу: