Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Учора я вперше пофарбувала волосся. Розраховувала стати блондинкою. Виявилася — рудою! Купила собі зелені тіні для повік. Мабуть, тому хазяїн книжок Тодді так біг за мною по вулиці, проводжаючи додому. Зазвичай я не фарбуюсь.

У сусідки Чувирли з четвертого поверху горе. Уночі військові в масках забрали її зятя. Чоловіка Наталі-Маліки. Переплутали з іншим хлопцем. Однаковими виявились імена, а прізвище не спитали! Це потім з’ясувалося. Кажуть, його вже немає серед живих.

У Маліки-Наталі за тиждень має народитись дитина!

Полфат

27 грудня, в п’ятницю (14.34), на зупинці «Автобаза» підірвали Будинок уряду. Загинули люди! Переважно працівники з персоналу. Нікого з великого начальства на місці не виявилося! Тема для розслідування?

За однією версією, це зробили смертники-ваххабіти, заїхавши у двір на двох автівках, одна з яких точно була КамАЗ. За іншою версією — будинок обстріляли ракетами з боку радгоспу «Родіна». Тепер уже два дні горить у тому краї школа № 7.

Ми — гаряча точка на планеті. Тому на Північному базарі було затишшя.

Коли торгувала, познайомилася з молодим чеченцем на ім’я Умар. Я відразу назвала його Дракоша. Він народився в рік Дракона. Хлопець розповів, що кілька років займається за системою йогів. Він сміявся з мене. Пропонував:

— Придумай нову релігію, що об’єднує всіх людей, станеш Пророком! І на землі більше не буде війни.

Про себе він зробив таку заяву-афоризм:

— Вважаю, не потрібно виходити з молитви. Я, наприклад, завжди в ній.

Богохульство? Насмішка? Постійний зв’язок із Богом?

Умар, у чеченській манері спілкування, спеціально сердив мене і дражнив. Говорив, як із маленькою. Я з’ясувала: він не читав Гомера, Аристотеля, Рериха. Аж раптом! Легко почав декламувати вірші Пушкіна! Проговорили години чотири. Я зробила висновки: він людина з характером. Захоплюється магією й парапсихологією. Розпитує багато про що, нічого не говорячи про себе. Йому місце в спецслужбах!

Ми домовилися про «заочне побачення» — телепатичне. Я «стежитиму» за ним у п’ятницю, 3 січня нового 2003 року, з 19.00 до 21.00. Для цього мені потрібно ввійти в стан спокою. Заплющити очі, помедитувати, сидячи в позі лотоса, а потім просто спостерігати. Сила думки долає сотні кілометрів, і є можливість бачити того, хто далеко. Коли побачимо, розповімо одне одному, хто чим був зайнятий, у що вдягнений у домовлений час. У мене подібні досвіди були. Бачити виходило.

Зеленоокий хлопець добре виглядав. Акуратність доповнювала образ. Я прийшла додому й відразу написала вірш:

Ні, я тобі не довіряю.

Ти гордий, хитрий. Ти — Дракон!

І до воріт пресвітлих Раю

Не наближатись — твій закон.

Ти — в горах, в морі, у діброві.