Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Мама страшенно розсердилась.

— А ви нахаба! — зауважила вона.

І, щоб подражнити цю людину, сказала:

— Це хлопці з бухгалтерських курсів, які я проходила перед війною!

Візитер — справжній бегемот! Зачинив наші двері — і до мене. Тягне свої ручиська! Худоба! А коли ми його присоромили, дали відсіч, він розлютився! Заявив:

— Я — влада! Я захочу — до вас о дванадцятій годині прийду! Влаштую перевірку паспортного режиму. Щоб не викаблучувались!

Мама порожевіла від злості:

— Один раз зайдеш — більше не захочеш! — закричала вона й показала «владі» непристойний знак із пальців.

Тепер сторопів він. Пообіцяв, що відвезе мене на допит. Мама обізвала його «кретином» і сказала, що в мене було поранення на ринку в жовтні. У нас десятки свідків! Що якщо вона ще раз побачить його на нашому порозі, скарга російському комендантові в нову адміністрацію забезпечена! З копіями довідок від лікарів. З лікарні № 9, шпиталю МНС!

— За наклеп і вигадки вилетиш зі своєї «хлібної» роботи! — кричала вона, остаточно розлютившись, і він утік, бурмочучи від злості щось по-чеченськи.

Ми з’ясували: попередньо цей «товариш» розмовляв із Баудом. А потім мент залишився ночувати в Ази. З Ліною поговорив і відіслав її. А хитрюча Аза вийшла у двір і голосно заявила сусідам:

— Міліціонер пішов!

Але ми стояли на під’їзді і бачили: цей чоловік не виходив! Мама і я обійшли будинок. Перевірили! «Влада» мирно розмовляла біля вікна з Азою. Про війну, про якісь комп’ютери. Про те, що Аза потрапила в список. І що він їй допоможе! Але тільки в тому випадку, якщо Аза буде розумницею! А ще краще, якщо вона про когось зможе розповісти, дати наводку. Ми обережно зазирнули до них у кімнату на перший поверх: Аза дістала свої їстівні припаси. Розставила перед гостем.

Дуже скоро вона вийшла у двір. Я і мама, мов двоє шпигунів, уже встигли обійти її будинок. Підійшли близько до великої дворової печі з битих цеглин у середині двору. Сподівались, Аза скаже нам хоча б частину правди. Але Аза розвела вогонь. Поставила на піч великий чайник. Голосно повідомила ще раз:

— Міліціонер давно пішов!

Дочекалася, доки чайник закипів. Заявила, що сьогодні її дістали. Зараз вона піде вечеряти й відразу ляже спати.

— Не стукайте до мене! — попередила всіх сусідів Аза. — Я таблетки вип’ю і буду спати. Голова болить!

Удома мама сказала:

— Вона ж колись нормальна була! Смілива! Невже так змінилась? Чи сильно боїться?

Сьогодні всі, хто п’є, встигли втратити людську подобу.