Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

І немає більшого їй ворога,

Ніж вона сама ж собі.

Усі здають гроші на свято 8 Березня — будуть веселитись. А я не піду. І грошей не дам. Краще додому куплю їжі й матір погодую.

Мама і я інколи складаємо вірші: я перший рядок, а мама другий. Виходить кумедно!

Наприклад:

Я:

Навколо шуб сніжинки кружляють…

Мама:

І нам на босі ноги сідають.

Я милуюся в книжці картинами Айвазовського. Так люблю море! Найбільше мені до вподоби «Райдуга». Коли автор дає надію вижити тим, хто втратив свій корабель.

І заворожують мене лики Мадонни. Одну з найвидатніших, на мій погляд, картин намалював Ель Ґреко, «Свята родина».

Нещодавно так сталося, що я загубила свій хрестик. Він лежав у мусульманській молитві «Джейні». Я прийшла до школи, і раптом на уроці літній учитель сказав:

— Це ще що таке?!

Усі подивились, а в нього в руках хрестик. Відразу стали сміятись і показувати на мене пальцем, що це мій, кричати, що я «російська свиня, якщо потай від усіх ношу хрестик». А я торкнулась арабської молитви «Джейн» (вона в мене в кишені лежала, а мій хрестик там). Я точно його відчула! Подумала, що однокласники навмисне підкинули в клас інший хрестик, щоб насміхатися з мене.

Учитель запитав мене:

— Це твоя річ?

Я, твердо знаючи, що мій у кишені, відповіла:

— Ні!

І вчитель викинув його привселюдно у відро для сміття. Коли я прийшла додому, то ще раз у кишені подивилась, а мого хрестика немає! Я назад побігла — усе відро зі сміттям перерила і не знайшла. І потім ми з Сетою та Кассі шукали на купі сміття за школою. Але нічого не знайшли.

У нашому роду багато як вірили люди. Були: християни (католики, православні, старовіри), мусульмани, буддисти. Я вирішила, що стану язичницею. Мені подобаються давні боги Греції. Я бачу їх у своїх снах.