Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Зараз я весь час працюю на ринку. Узяла під реалізацію товар у сина Ферузи-вірменки. Ножиці, прищіпки, ситечка. Торгівля слабка, але, можливо, чого-небудь купимо.

Гроші змінилися: замість тисяч тепер рублі.

P. S. Учора при свічках ми з мамою сиділи й розмовляли про сім чудес світу. Про піраміди, статую Артеміди, храм Зевса. Про сади Семіраміди, мавзолеї, про Колоса Родоського та Александрійський маяк.

З’явився Руслан. Приніс їжі.

Світла не було й немає. Тепер його раз на місяць вмикають. Красива Лейла принесла светр, червоний. Подарувала. Мазі кінець!

Зуб вирвала! І виграла парі. З мами 5 рублів! Я навіть не пискнула, коли виривали зуб. Лікар Лялечка не взяв із нас ані копійки.

П.

Я наївно ділилася секретами з Кассі. Розповідала їй усе. А ми ж із Заїрою Магу ділили. Заїра підлізла до Кассі, пригодувала її, і та виклала мої міркування: Заїра довідалася, що я зовсім не дурна! І бачу, як вона перед хлопцями лежить на парті. Розумію, плітки її брехливі. Отак! Вона розлютилася страшенно. Чого тільки не набрехала, щоб усіх зі мною посварити.

Залишилися вірними мені: Арина, Тина, Латифа й Сета.

Маги в школі не було. Кажуть, він на батьковій машині перевернувся, але я не вірю. А навіть якщо перевернувся, він живучий, як вовк.

Дай Боже, щоб усе було в нас добре. Амінь. Я скучаю. Пам’ятай.

П.

Сьогодні Ураза-Байрам! Свято!

Я ворожила на священних книгах. Придумувала питання, а потім відкривала на якій-небудь сторінці, наприклад, у Біблії. Спитала: чи будемо ми з Магою разом? І вийшло так: «Ні висота, ні глибина». Спитала: чого чекати мені від Заїри? «Ворожнеча, сварки, заздрість, гнів, чвари». Далі вирішила я запитати: у цьому новому році мені постаратися подружитись із Заїрою? І відповіла книга: «Навіщо ви п’єте з грішниками?» Тоді, може, мені помститися їй? — поставила я подумки питання. І вийшло: «Бога беру у свідки, що, жаліючи вас, я досі не приходив». Поклала я книгу на місце. До книг потрібно ставитися шанобливо.

П.

Другий день Ураза-Байраму!

Учора ми проходили повз християнську церкву. Але мене туди зовсім не тягне — не те що раніше.

Ми йшли через міст над річкою Сунжею, і я закричала, побачивши на мосту мертвого собаку. Мертві собаки часто валяються на тротуарах.

Мені перестали подобатися люди — особливо росіяни чомусь. Вони мають переляканий вигляд і всіх бояться, а я хочу бути сильною.

Ми були на бенкеті в сусідки Ази, у будинку навпроти. Об’їлися пирога з капустою. Потім я пішла до Красивої Лейли. У неї вдома був син Тамерлан і діти тьоті Золіни. Вони дивилися мультик «Король Лев». Я теж стала дивитись і так плакала, коли загинув тато левеняти, що мені води приносили. Прямо істерика зробилася.