Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Компанія розмахувала кулаками, а Міла з Ліндою навіть камені встигли взяти до рук. Новенька поволі задкувала, але нічого не говорила й обличчя не відкривала.

Коли я підбігла, стався затор. Народ наче отямився й покривився.

— Ти що, Жеребець, тут забула? — вийшла поперед інших Лур’є-Левиця. — Це наші розбірки! Іди звідси!

— Іди геть! Забирайся звідси, російська тварюко! — заверещали її служниці з банди.

Старшокласники мовчали.

— Вас багато, а вона одна. Це нечесно, — сказала я, розмахуючи гілкою, щоб не дати їм підійти близько до себе. Новенька опинилася за моєю спиною. Ми повільно відступали до паркану.

— Вона сама за себе відповість! А тебе, російська гадино, ми прикопаємо в канаві, — сказав упевнено десятикласник і плюнув на мою туфлю.

Начебто я повинна була злякатись, але на мене ніби щось найшло. Ніби в голові щось вибухнуло. Я зупинилась і сказала:

— Ви можете мене вбити. Так. Але я буду битися до останнього подиху. Я не зійду з цього місця й кинуся на першого, хто зробить крок!

Махнула гілкою перед їхніми обличчями. Гілка просвистіла. Народ завагався і похитнувся.

— Вам краще вбити мене. Тому що, якщо не вб’єте, я вас покалічу. Я проткну вам очі й роздряпаю щоки. Нема чого мені втрачати! Нічого в мене в житті немає! Але я можу хоч її захистити!

— Ти чокнута! Божевільна! Ти ж навіть імені її не знаєш! — сказала Лур’є-Левиця, а потім віддала наказ своїм: — Ходімо звідси. Жеребець сказився!

Лінда кинула камінь. Але схибила.

— От нахабна російська тварюка! Щоб ти здохла! — закричали Яха й Тара, але покірно пішли за Лур’є-Левицею.

Інші пішли за ними. Старшокласники подивилися, що наші бандитки йдуть, знизали плечима і теж стали розходитися. Новенька стояла в паранджі й усе так само мовчала.

— Як тебе звати? — запитала я російською.

Вона не відповіла. Я вирішила, що вона не розуміє російської.

— Ха це ху ю? — запитала я по-чеченськи («Як тебе звати?»).

— Латифа, — відповіла дівчинка.

— Чому не втекла? Тобі не було страшно?