Розділ «Четвер»

Він ступив був крок до неї, але одразу ж зупинився, подумавши: яким би не було те нове життя, тут усе лишиться по-старому.

Його дружина тим часом уже міркувала вголос:

— Наш план щодо Чікаго доведеться змінити, бо віднині ти весь час перебуватимеш у центрі уваги. Якщо ми полетимо туди вдвох, чікагська преса відразу вхопиться за нас. І з того, що ми ремонтуємо машину, теж може зробити сенсацію.

— Отже, повинен летіти хтось один.

Герцогиня рішуче сказала:

— Полечу я. Трошки зміню свою зовнішність, надіну окуляри. Буду обережна, і ніхто мене не впізнає. — Погляд її зупинився на маленькій шкіряній валізці, що стояла біля секретера. — Решту грошей я візьму з собою і доведу вже цю справу до кінця.

— Ти говориш так, немов… немов той тип уже в Чікаго… А він ще туди не доїхав.

Очі її широко розкрилися — неначе вона згадала забутий страшний сон.

— О боже! Тепер… саме тепер, тепер… він мусить, будь-що мусить доїхати!

11

Незабаром після ленчу Пітер Макдермот збігав додому й перевдягнувся: перемінив свій строгий робочий костюм на полотняні штани і легкий піджак. Потім на кілька хвилин заскочив до свого кабінету, щоб підписати листи. Виходячи, він поклав їх Флорі на стіл.

— Я повернуся десь надвечір, — сказав він їй і запитав: — Ви з’ясували що-небудь про Огілві?

Секретарка похитала головою.

— Нічого істотного. Ви просили довідатися, чи Огілві сказав кому-небудь, куди їде. Я розпитувала. Він не сказав про це нікому.

Пітер гмукнув.

— Що ж, мене це не дивує.

— І ще одне. — Флора повагалася: — Власне, обставина незначна, але, по-моєму, трохи дивна.

— Яка ж саме?

— Ви сказали, що містер Огілві від’їхав на «ягуарі»?

— Так.