Розділ «Четвер»

— Мадам, з вами говорять з міського відділення редакції «Стейтс-айтем». Ми одержали телеблискавку від «Ассошіейтед пресс», а тепер саме надходить розширене повідомлення. — Він замовк, потім кинув: — Пробачте, — і вона почула, як він роздратовано вигукує: — Де збіса ця… Чуєш, Енді, кинь-но мені ту стрічку! — Почулося шарудіння паперу, потім голос заговорив знов: — Даруйте, мадам. Читаю: «Лондон (АП). В парламентських колах поширилася чутка про те, що герцога Кройдонського, відомого англійського дипломата, який неодноразово виконував найделікатніші доручення свого уряду, буде призначено на посаду посла Великобританії в США. Перша реакція на цю чутку — схвальна. Офіційне повідомлення буде опубліковане, очевидно, найближчим часом». Ну, і так далі, мадам. Читати до кінця немає потреби. Ми дзвонимо вам, щоб спитати, чи не схоче ваш чоловік зробити заяву для нашої газети й чи не прийме він нашого фоторепортера.

На мить герцогиня заплющила очі, відчуваючи блаженну полегкість.

З трубки почулося:

— Мадам, ви слухаєте мене?

— Так. — Вона зробила зусилля, щоб голос не зрадив її.

— То як відносно заяви для нашої газе…

— В дану мить, — урвала його герцогиня, — мій чоловік утримується від будь-яких заяв і не робитиме їх, поки не надійде офіційне повідомлення про його призначення.

— То, може…

— Це ж стосується і фотографування.

Голос у трубці розчаровано промовив:

— Ми, звісно, дамо все, що маємо, в наступному випуску.

— Це ваше право.

— Але якщо надійде офіційне повідомлення, ми хотіли б зв’язатися з вами.

— Якщо воно надійде, мій чоловік охоче зустрінеться з представниками преси.

— Отже, ви дозволяєте нам подзвонити знову?

— Будь ласка, дзвоніть.

Поклавши трубку, герцогиня Кройдонська випросталася і якусь хвилину сиділа мовчки. Потім, стримано всміхнувшись, сказала:

— Ну, нарешті, Джофрі домігся свого.

Недовірливо витріщившись, її чоловік облизав губи й спитав:

— Невже — Вашінгтон?