Розділ «В понеділок увечері»

— Просто, як у казці, — сказав Пітер, підводячись і потягуючись усім своїм дужим тілом. — Отой ваш годинник знову витріщається на мене. Я, мабуть, таки піду.

— Якось воно несправедливо вийшло, — докірливо мовила Крістіна. — Весь вечір пробалакали тільки про мене.

Вона раптом зловила себе на тому, що думає про нього як про мужчину — сильного мужчину, який, напевно, вміє бути ніжним. Вона вже бачила це сьогодні, коли він на руках переносив Олберта Уеллса з одного номера в другий. І запитала себе: «А що, якби ти опинилася в його руках?..»

— Зате ми чудесно провели його — і розважили душу після такого паскудного дня. А про інші речі ми ще набалакаємося, правда ж?

Він стояв над нею, дивлячись їй просто в очі. Вона кивнула, і тоді він нахилився й легенько поцілував її.

В таксі, викликаному по телефону від Крістіни, Пітер Макдермот розслабився і, віддаючись почуттю приємної втоми, почав перебирати події минулого дня, що вдерлися, власне, і в день новий. Після звичайної пайки денних турбот вечір підніс йому свої сюрпризи: неприємну розмову з герцогинею Кройдонською, клопоти з Олбертом Уеллсом, напад на Маршу Прейскотт. І до всього того — нові проблеми, пов’язані з Огілві, Гербі Чендлером, а тепер ще й Кертісом О’Кіфом, чий приїзд для нього, Пітера, міг означати втрату роботи.

Та все це відступало перед думкою про Крістіну — Крістіну, яку він так давно знав, але сьогодні неначе побачив уперше. Він нагадав собі: жінки вже двічі накоїли тобі лиха. Тож стримуйся, не давай серцю волі. Ти просто не маєш більше права бути легковажним…

Таксі швидко мчало Єлісейськими Полями до центру міста. Минаючи те місце, де їх з Крістіною затримали, Пітер помітив, що канатний бар’єр уже знято й поліції немає. Але згадка про трагедію знову викликала в нього якийсь невиразний неспокій, що не залишав його й тоді, коли машина зупинилася біля його дому — за два квартали від готелю «Сейнт-Грегорі».