Розділ «Нехай мене звуть Ґантенбайн»

Нехай мене звуть Ґантенбайн

— Ні, — заперечує вона, — як тільки можна отаке!

Вона має на увазі вбивство.

— Який жах! — висновує вона.

Я п’ю, аж поки в склянці лишається сама крига, й зі склянкою в руці напружено чекаю, чи Ліля раптом не збагне, що я щойно сказав, але чекаю марно і, оскільки нічого не сталося, повторюю:

— Так, я читав.

Вона просто не слухає.

— Слухай, — каже вона, — а віскі ще є?

Є.

— Дякую, — каже вона згодом, — дякую.

Мовчання.

— Лілю, — кажу я, — я тобі щось сказав.

— Вибач! — каже вона.

Нарешті Ліля опускає газету, проте я бачу, що її обличчя анітрохи не здивоване, вона просто бере віскі, щоб слухати й запитати:

— Що ти сказав?

Я вагаюся.

— Я сказав, — повільно сміюся я і знову підношу до вуст склянку — саму пісну талу воду, тож у мене минає й сміх, — я сказав, що читав.

— Хіба не жах по-твоєму?

Вона й далі має на увазі вбивство.

— Атож...

Я бачу, що Ґантенбайнові тепер треба тільки мовчати й курити, і все буде по-давньому, але, мабуть, на нього найшло шаленство, — я можу уявити собі таке, — шаленство, яке не доведе до добра, я знаю це і тримаю свою порожню склянку від віскі обіруч, щоб Ґантенбайн не розбив її об стіну. А що тут удієш? Я бачу поліно, що яскраво палахкотить у каміні, бачу Лілю, як вона п’є, а потім знову бере газету, заголовок із повідомленням про вбивство.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нехай мене звуть Ґантенбайн» автора Макс Рудольф Фріш на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нехай мене звуть Ґантенбайн“ на сторінці 38. Приємного читання.

Зміст

  • Нехай мене звуть Ґантенбайн
  • Розділ без назви (2)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи