TextBook — Я сьорбаю мінестру.
— Хто такий Джо?
— Її чоловік.
— Мулатчин?
— Певне ж.
— А хай йому грець!..
— Негр,— додаю я.— Дуже добрий хлопець, тільки, звісно, не тоді, як у нього вкрадуть жінку. Але в темряві коли в нього тільки зуби біліють,— бр-р-р!
— Ну?
— А ми кохали одне одного.
— Ви й мулатка?
— Я її запитав: «Ти кохаєш мене чи його?» Вона мене дуже добре зрозуміла. І кивнула головою. Бах! І відтоді вже жадного слова не було про Джо.
— Убили?
— На місці.
— А хай йому грець!..
— Вона поцілувала мене. Ото був мій стиль.
Кнобель насипає мені ще тарілку мінестри, запопадливо, як кельнер, що обслуговує багатих гостей.
— Я негрів люблю,— веду я далі,— але не зношу одружених чоловіків, навіть як вони негри. Завше остерігайся його — це не для мене! Ми, звісно, відразу переїхали кордон...
— До Мексіки?
— Не вмикаючи фар. Ліворуч — Ріо-Гранде. Праворуч — місяць уповні.
— Це було ваше третє вбивство?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штіллер» автора Макс Рудольф Фріш на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша. Штіллерові нотатки у в’язниці“ на сторінці 16. Приємного читання.