Кров ельфів

Можна знати, що ти виробляєш?

Не можна. Плюскавцю, попіклуйся про мого коня.

Ти хочеш… - скривився Ольсен. – Ти плануєш…

То моя справа, що планую. Не втручайя в це, бо буде інцидент. Пливе під темерським прапором.

Грав я їх прапор – митник пересунув корд29 на поясі для кращого доступу, протер рукавом емальований ринграф зі знаком орла на червоному полі. – Якщо я є на борту і здійснюю контроль, то тут Темерія. Не дозволю…

Ольсене – обірвав його відьмак, хапаючи за рукав.

Не втручайся, прошу. Того з обпеченим обличчям немає на борту. А я мушу знати, хто він і чого хоче. Мушу з ним побачитись.

Дозволиш, щоб тебе взяли? Не будь дурнем! Якщо це особисті порахунки, помста з приватних причин, то зараз за островом, на Глибині, полетиш за борт з якорем на шиї. Побачишся, але з раками на дні!

Це темерська Варта, не бандити.

Так? А ти тільки подивись на їх пики! Зрештою, зараз я дінаюсь, ким вони справді є і чого хочуть. Побачиш.

Баркас, швидко наблизившись, вдарився у борт баржі. Один зі Стражників кинув линь, а другий зачепився ногою за релінг.

Я шкіпер! – Плюскавець загородив дорогу трьом типам, що вискочили на облавок. – Це власність Компанії Малатуса і Гроцка! Чого тут…

Один з типів, кремезний і лисий, безцеремонно відіпхнув його плечем, грубим, як корінь дубу.

Такий собі Геральт, званий Геральтом з Рівії! – загримів, змірявши шкіпера очима. – Є такий на облавку?

Немає.

Це я – відьмак переступив мішки і паки, наблизився. – Я Геральт, званий Геральтом. Про що йдеться?

Іменем закону ви заарештовані – лисий повів поглядом натовпом подорожніх. – Де дівчина?

Я сам.

Брешеш!

Зараз, зараз – Ольсен виринув з-за плечей Відьмака, поклав йому руку на плече. – Спокійніше, без криків. Ви спізнились, темерці. Він вже заарештований і теж іменем закону. Я його схопив. За перемитництво. Згідно наказу забираю його до кордегардії, в Оксенфурт.